1І Яків, випростувавши ноги, пішов до східної землі до Лавана сина Ватуїла Сирійця, до брата ж Ревекки, матері Якова та Ісава.
2І поглянув, і ось в долині криниця, були ж там три стада овець, що спочивали при ньому. Бо з тієї криниці напували стада. А великий камінь був на отворі криниці,
3і збиралися туди всі стада і відкочували камінь від отвору криниці і напували овець і клали камінь на отвір криниці на своє місце.
4Сказав же їм Яків: Браття звідки ви? Вони ж сказали: Ми з Харрану.
5Сказав же їм: Чи знаєте Лавана сина Нахора? Вони ж сказали: Знаємо.
6Сказав же їм: Чи здоровий? Вони ж сказали: Здоровий. І ось Рахиль його дочка ішла з вівцями.
7І сказав Яків: Ще є багато дня, ще не час зібрати худобу; напоївши овець, відійшовши, пасіть.
8Вони ж сказали: Не можемо, доки не зберуться всі пастухи, і відкотять камінь від отвору криниці, і напоїмо овець.
9Ще як він їм говорив і Рахиль дочка Лавана ішла з вівцями свого батька. Бо вона пасла вівці свого батька.
10Сталося ж, як побачив Яків Рахиль, дочку Лавана брата своєї матері, і вівці Лавана брата своєї матері, і приступивши, Яків відкотив камінь від отвору криниці, і напоїв овець Лавана брата своєї матері.
11І поцілував Яків Рахиль, і крикнувши своїм голосом, заплакав.
12І сповістив Рахилі, що є братом її батька, і що є сином Ревекки, і побігши, вона сповістила свому батькові за цими словами.
13Сталося ж, як почув Лаван імя Якова сина його сестри, побіг йому на зустріч, і взявши його, поцілував і ввів його до своєї хати. І він розповів Лаванові всі ці слова.
14І сказав йому Лаван: Ти є з моїх костей і з мого тіла. І був з ним місяць днів.
15Сказав же Лаван Якову: Не працюватимеш мені даром, томущо ти є моїм братом. Сповісти мені, яка твоя зарплата.
16Лаван же мав дві дочки, імя більшій Лія, та імя молодшої Рахиль.
17Очі ж Лії хворі, Рахиль же гарна на вид і прекрасна на зір.
18Полюбив же Яків Рахиль, і сказав: Працюватиму тобі сім літ за Рахиль твою молодшу дочку.
19Сказав же йому Лаван: Краще мені тобі її дати ніж мені її дати іншому мужеві. Живи зі мною.
20І працював Яків за Рахиль сім літ, і були перед ним наче мало днів, томущо він її любив.
21Сказав же Яків до Лавана: Віддай мою жінку, бо сповнилися мої дні, щоб я до неї увійшов.
22Зібрав же Лаван всіх мужів місця і зробив весілля.
23І був вечір, і Лаван, взявши свою дочку Лію, ввів її до Якова, і Яків ввійшов до неї.
24Дав же Лаван рабиню Зелфу своїй дочці Лії їй за рабиню.
25Сталося ж вранці, і ось (це) була Лія. Сказав же Яків Лаванові: Чому ти це мені зробив? Чи не працював я тобі за Рахиль? І чому ти мене обманув?
26Сказав же Лаван: Не так є у нашому місці, щоб віддати молодшу раніше від старшої.
27Отже, закінчи цей тиждень, і дам тобі і цю за працю, яку робитимеш у мене ще інших сім літ.
28Зробив же Яків так, і закінчив той тиждень. І дав йому Лаван Рахиль свою дочку йому за жінку.
29Дав же Лаван Рахилі своїй дочці Валлу свою рабиню їй за рабиню.
30І ввійшов до Рахилі. Полюбив же Рахиль більше ніж Лію. І працював йому других сім літ.
31Побачивши ж Господь, що зненавиджена Лія, відкрив її лоно. Рахиль же була неплідною.
32І зачала Лія і породила Якову сина; назвала ж імя його Рувим, кажучи: Бо побачив Господь моє впокорення; тепер мене полюбить мій муж.
33І знову зачала Лія і породила Якову другого сина, і сказала: Бо Господь почув, що я зненавиджена, і додав мені і цього; назвала ж імя його Симеон.
34І знову зачала і породила сина, і сказала: В нинішний час при мені буде мій муж, бо я породила йому трьох синів, задля цього назвала його імя Леві.
35І знову зачавши, породила сина, і сказала: Тепер ось ще похвалю Господа, задля цього назвала його імя Юда. І перестала родити.