1Сталося ж, коли постарівся Ісаак і притупились його очі щодо зору, і покликав свого старшого сина Ісава і сказав йому: Сине мій. І сказав: Ось я.
2І сказав: Ось я постарівся і не знаю дня мого кінця.
3Тепер, отже, візьми твою зброю, сагайдак же і лук, і піди на рівнину і вполюй мені дикого звіра,
4і зроби мені їжу, як я люблю, і принеси мені, щоб я їв, щоб моя душа поблагословила тебе заки я помру.
5Ревекка же почула як говорив Ісаак до свого сина Ісава. Пішов же Ісав у долину вполювати дикого звіра свому батькові.
6Сказала ж Ревекка до Якова свого меншого сина: Гляди я почула твого батька, що говорив твому братові Ісавові, кажучи:
7Принеси мені дикого звіра і зроби мені страву, щоб, поївши, поблагословив я тебе перед Господом заки я помру.
8Тепер, отже, послухай мене сину, як я тобі наказую.
9І, пішовши між овець, візьми мені звідти двоє молодих і гарних козлят, і зроблю їх їжею твому батькові, як любить,
10і внесеш твому батькові, і поїсть, щоб поблагословив тебе твій батько, заки він помре.
11Сказав же Яків до своєї матері Ревекки: Брат мій Ісав є волохатим мужем, я ж муж гладкий.
12Ануж, помацяє мене мій батько, і буду перед ним як обманець, і наведу на себе прокляття і не благословення.
13Сказала ж йому матір: На мені твоє прокляття, сину, лиш послухай мого голосу і, пішовши, принеси мені.
14Пішовши ж, взяв і приніс матері, і його матір зробила страву, як любив його батько.
15І Ревекка, взявши гарну одіж свого старшого сина Ісава, яка була в неї в хаті, зодягнула свого молодшого сина Якова,
16і шкури козлів обвинула на його руках і на нагі часті його шиї,
17і дала їжу і хліб, які приготовила, в руки сину свому Якову.
18І вніс свому батькові. Сказав же: Батьку. Він же сказав: Ось я; хто ти, дитино?
19І сказав Яків батькові: Я Ісав твій первородний; я зробив так як ти мені сказав; вставши, сядь і їж мою дичину, щоб мене поблагословила твоя душа.
20Сказав же Ісаак свому синові: Що це, що ти швидко знайшов, дитино? Він же сказав: Те, що дав Господь Бог твій передімною.
21Сказав же Ісаак Якову: Приближися до мене сину і тебе обмацяю, чи ти є мій син Ісав чи ні.
22Приблизився ж Яків до свого батька Ісаака, і він обмацяв його і сказав: Голос же голос Якова, руки ж руки Ісава.
23І не пізнав його, бо його руки були волохаті, як руки його брата Ісава; і поблагословив його.
24І сказав: Чи ти є мій син Ісав? Він же сказав: Я.
25І сказав: Принеси мені, і поїм з твоєї дичини, дитино, щоб тебе поблагословила моя душа. І приніс йому, і зїв; і приніс йому вино, і випив.
26І йому сказав його батько Ісаак: Приближись до мене і мене поцілуй дитино.
27І приблизившись, поцілував його, і понюхав запах його одежі, і поблагословив його і сказав: Ось запах мого сина як запах багатого поля, якого Господь поблагословив.
28І хай дасть тобі Бог від небесної роси і від багатства землі, і багато пшениці і вина.
29І хай тобі служать народи, і хай поклоняться тобі князі. І будь паном твоїм братам, і тобі хай поклоняться сини твого батька. Хто проклинає тебе, проклятий, хто ж тебе благословить, благословенний.
30І сталося коли скінчив Ісаак благословити свого сина Якова, і сталося, як вийшов Яків від лиця свого батька Ісаака, і прийшов з полювання його брат Ісав.
31І приготовив і він їжу і приніс свому батькові, і сказав батькові: Встань мій батьку і їж дичину твого сина, щоб мене поблагословила твоя душа.
32І сказав йому його: Хто ти? Він же сказав: Я твій первородний син Ісав.
33Здивувався же Ісаак дуже великим дивом і сказав: Отже хто зловив мені дичину і приніс мені? І я зїв з усього раніше ніж ти прийшов і я його поблагословив, і буде благословенним.
34Сталося ж, коли почув Ісав слова свого батька Ісаака, і закричав дуже великим і гірким голосом, і сказав: Поблагослови ж і мене, батьку.
35Сказав же йому: Твій брат, прийшовши, з обманою забрав твоє благословення.
36І сказав: Справедливо названо його імя Яків; бо обманув мене вже ось вдруге. І забрав моє первородство, і тепер забрав моє благословення. І сказав Ісав свому батькові: Чи не осталося мені благословення, батьку?
37Відповівши ж Ісаак сказав Ісаву: Якщо я зробив його паном над тобою, і всіх його братів я зробив його слугами, закріпив я його пшеницею і вином, що ж тобі зроблю, дитино?
38Сказав же Ісав до свого батька: Чи в тебе є одне благословення, батьку? Поблагослови ж і мене батьку. Як же розжалобився Ісаак, Ісав закричав голосом і заплакав.
39Відповівши ж, Ісаак його батько сказав йому: Ось від багатства землі буде твоє життя і від роси неба зверху.
40І житимеш твоїм мечем, і послужиш твому братові. Буде ж, що колись розібєш і скинеш його ярмо з твоєї шиї.
41І ворогував Ісав на Якова через благословення, яким його поблагословив його батько. Сказав же Ісав в умі: Хай прийдуть дні голосіння за моїм батьком, щоб я убив мого брата Якова.
42Звіщено ж було Ревецці слова її старшого сина Ісава, і піславши, покликала свого молодшого сина Якова і сказала йому: Ось твій брат Ісав грозить тобі убити тебе.
43Тепер, отже, дитино, послухай мого голосу, і вставши, втечи до Месопотамії до мого брата Лавана до Харрану.
44І жий з ним декілька днів
45доки не мине лють і гнів твого брата на тебе, і забуде, що ти йому зробив, і піславши, приведу тебе звідти, щоб часом не стала я бездітною від вас обох в один день.
46Сказала же Ревекка Ісаакові: Набридло мені життя задля дочок синів хетових, якщо візьме Яків жінку з дочок цієї землі, навіщо мені жити?