1І Дарій мидієць взяв царство, маючи шістдесять два роки.
2І до вподоби було перед Дарієм і він поставив над царством сто двадцять сатрапів, щоб вони були в усім його царстві,
3і над ними трьох володарів, з яких одним з них був Даниїл, щоб вони віддали слово сатрапам, щоб не турбувати царя.
4І Даниїл був над ними, бо дуже великий дух був в ньому, і цар поставив його над усім його царством.
5І володарі і сатрапи шукали, щоб знайти закид проти Даниїла. І ніякого закиду і переступку і гріха в ньому не знайшли, бо він був вірний.
6І володарі сказали: Ми не знайдемо закиду проти Даниїла, хіба що в законах його Бога.
7Тоді володарі і сатрапи стали перед царем і сказали йому: Даріє царю, жий на віки.
8Всі вожді і сатрапи, іпати і топархи, що над твоїм царством, порадилися поставити царську постанову і скріпити декрет, щоб як лиш хтось попросить прохання в усякого бога і людини аж до тридцяти днів, хіба що в тебе, царю, він буде вкинений до ями левів.
9Отже тепер, царю, постав декрет і видай письмо, щоб не змінився припис мидів і персів.
10Тоді цар Дарій приказав написати декрет.
11І коли Даниїл взнав, що приписано декрет, він ввійшов до свого дому, і в нього вікна відкриті в його горішній кімнаті напроти Єрусалиму, і три часи в день він приклякав на свої коліна і молився і визнавався перед своїм Богом, так як робив передше.
12Тоді ті мужі припильнували і знайшли Даниїла, що він просив і благав свого Бога.
13І приступивши вони кажуть цареві: Царю, чи ти не дав припис, щоб кожна людина, яка лиш попросить прохання в усякого Бога і людини до тридцятьох днів, хіба що в тебе, царю, буде вкинена до ями левів? І сказав цар: Правдиве слово, і декрет мидів і персів не переступиться.
14Тоді відповіли перед царем і кажуть: Даниїл, що з синів юдейського полону, не підкорився твому декретові відносно рішення, яке ти поставив, і три часи в дні просить у свого Бога свої прохання.
15Тоді цар, як почув слово, дуже цим засмутився і змагався за Даниїла, щоб його спасти, і аж до вечора змагався, щоб його спасти.
16Тоді ті мужі кажуть цареві: Знай царю, що це декрет мидів і персів, що не можна змінити всяке рішення і постанову, яку лиш цар постановить.
17Тоді сказав цар і привели Даниїла і вкинули його до ями левів. І цар сказав до Даниїла: Твій Бог, Якому ти постійно служиш, Він хай тебе визволить.
18І принесли камінь і поставили на устя ями, і цар запечатав своїм перстенем і перстенем своїх вельмож, щоб не змінилося діло відносно Даниїла,
19і цар відійшов до свого дому і спав не повечерявши, і їжі йому не принесли, і сон від нього відійшов. І Бог замкнув уста левів, і вони не надокучили Даниїлові.
20Тоді цар встав вранці як було ясно і з поспіхом пішов до ями левів
21і коли він наближався до ями, закричав сильним голосом: Даниїле, рабе живого Бога, чи твій Бог, Якому ти постійно служиш, зміг тебе визволити з уст левів?
22І Даниїл сказав цареві: Царю, жий на віки.
23Мій Бог післав свого ангела, і Він замкнув уста левів, і мене не роздерли, бо перед Ним в мені знайдено праведність. І перед тобою, царю, я проступку не зробив.
24Тоді цар був дуже радий за нього, і сказав витягнути Даниїла з ями. І Даниїл був витягнений з ями, і ніякого зіпсуття в ньому не знайдено, бо він повірив у свого Бога.
25І сказав цар, і привели мужів, що оскаржили Даниїла, і до ями левів вкинули, їх і їхніх синів і їхніх жінок. І не досягли долини ями, як вже ними заволоділи леви і поторощили всі їхні кості.
26Тоді цар Дарій написав до всіх народів, племен, язиків, що живуть в усій землі: Хай мир вам помножиться.
27Від мого лиця поставлено декрет, щоб в усім володінні мого царства тряслися і боялися лиця Бога Даниїла, бо Він є Бог живих і Він остається на віки, і його царство не буде знищене, і його влада до кінця.
28Він помагає і спасає і чинить знаки і чуда на небі й на землі, Він той, що вирвав Даниїла з руки левів.
29І Даниїл постував вперед в царстві Дарія і в царстві Кира Перса.