1А Фест, узявши владу, через три дні пішов із Кесарії до Єрусалима.
2Поскаржилися ж йому архиєреї та провідники юдеїв на Павла і благали його,
3просячи ласкаво, щоб послав його до Єрусалима, а самі готували засідку, щоб убити його в дорозі.
4Фест же відповів, щоб стерегли Павла в Кесарії, бо сам мав незабаром туди піти.
5Отже, - сказав він, - ті з вас, хто може, хай ідуть зі мною, і якщо є якась несправедливість у [цьому] чоловікові, хай обвинувачують його.
6Перебувши в них не більше як вісім або десять днів, повернувся до Кесарії; на другий день, сівши на суді, наказав привести Павла.
7Коли ж його привели, оточили його ті юдеї, що прийшли з Єрусалима, висуваючи багато тяжких обвинувачень, яких не могли довести.
8Павло ж боронився: Я нічим не згрішив ні проти юдейського закону, ані проти храму, ані проти кесаря.
9Тоді Фест, бажаючи догодити юдеям, промовив Павлові у відповідь: Чи ти хочеш піти до Єрусалима, там про це суд від мене прийняти?
10А Павло сказав: Я стою перед судом кесаревим, де мені належить суд прийняти. Юдеїв нічим я не скривдив, і ти добре це знаєш.
11Якщо ж кривду або щось гідне смерти я вчинив, то не відмовляюся вмерти. Якщо ж немає нічого того, в чому вони мене звинувачують, ніхто мене не може їм видати. Відкликаюся до кесаря.
12Тоді Фест, порозмовлявши з радниками, відповів: Ти відкликався до кесаря, то підеш до кесаря.
13Як минуло ж кілька днів, цар Агриппа і Верніка прибули до Кесарії поздоровити Феста. Коли ж перебули там багато днів, Фест розповів цареві про Павла, кажучи: Є один чоловік, в'язень, залишений Феліксом,
14***
15на якого, коли був я в Єрусалимі, архиєреї і старші юдейські подали скаргу, домагаючись його засудження.
16Я відповів їм, що немає звичаю в римлян видавати якусь людину [на згубу], поки оскаржений перед собою не має обвинувачів і не матиме змоги боронитися від закидів.
17Коли ж зійшлися вони тут, я ніяк не забарився, другого дня сівши на суді, наказав привести чоловіка.
18Оточивши його, обвинувачувачі не вказали жодної провини з тих, що я підозрівав,
19а мали з ним якісь суперечки про свої забобони і про якогось Ісуса померлого, про якого Павло запевняв, що він живий.
20Розгубившись у цьому питанні, я сказав, чи не хоче він піти до Єрусалима і там прийняти суд щодо цього.
21Оскільки ж Павло вимагав, щоб його залишили на розсуд Августа, я наказав стерегти його, доки не відішлю його до кесаря.
22Агриппа ж мовив до Феста: Хотів би я і сам того чоловіка послухати. [Він же] сказав: Завтра почуєш його.
23А назавтра прийшли Агриппа й Верніка з великою пишнотою і ввійшли до зали судової разом із тисяцькими та шляхетними мужами міста. І як Фест наказав, привели Павла.
24І каже Фест: Агриппо - царю і всі мужі, що прийшли з нами, бачите того, за якого докучав мені весь люд юдейський у Єрусалимі і тут, кричачи, що не належить йому більше жити.
25Я ж, дізнавшись, що нічого гідного смерти він не зробив, і як сам же він відкликався до Августа, розсудив я його послати.
26Не маю нічого певного про нього написати панові, тому привів я його перед вас, особливо перед тебе, Агриппо - царю, щоб, розпитавши, мав що писати.
27Бо здається мені недоречним послати в'язня, не зазначивши обвинувачення проти нього.