1І помер Самуїл, і весь Ізраїль збирається і оплакують його і ховають його в його домі в Арматемі. І встав Давид і прийшов до пустині Маана.
2І був чоловік в Маані і його стада в Кармилі. І чоловік (був) дуже великий, і в нього стада три тисячі (овець) і тисяча кіз, і сталося, що він стриг своє стадо в Кармилі.
3І імя чоловіка Навал й імя його жінки Авіґея. І його жінка (була) добра умом і дуже гарна на вид, і чоловік (був) тяжкий і поганий в справах, і чоловік (був) собачий.
4І почув Давид в пустині, що Навал Кармеліт стриже своє стадо,
5і Давид післав десять слуг і сказав слугам: Підіть до Кармила і підіть до Навала і запитайте його в моє імя про мир,
6і скажете так: І ти будь здоровим в порах і твій дім і все твоє хай буде здоровим.
7І тепер ось я почув, що в тебе стрижуть твої пастухи, які були з нами в пустині, і ми їм не перешкодили і ми в них нічого не вимагали всі дні, як вони були в Кармилі.
8Запитай своїх слуг і тобі сповістять. І хай знайдуть слуги ласку в твоїх очах, бо ми прийшли в добрий день. Дай же твому синові Давидові, що лиш знайде твоя рука.
9І приходять слуги і кажуть ці слова до Навала за всіма цими словами в імені Давида.
10І вскочив Навал і відповів слугам Давида і сказав: Хто Давид і хто син Єссея? Сьогодні помножилися раби, що відходять кожний з перед лиця свого пана.
11І чи візьму мої хліби і моє вино і моє заколене, яке я заколов тим, що стрижуть мені, вівці, і їх дам мужам, про яких не знаю звідки вони?
12І повернулися слуги Давида своєю дорогою, і повернулися і прийшли і сповістили Давидові за цими словами.
13І сказав Давид своїм мужам: Хай кожний підпереже свій меч. І за Давидом пішло яких чотириста мужів, і двісті сіли з речами.
14І один з слуг сповістив Авіґеї жінці Навала, кажучи: Ось Давид післав послів з пустині, щоб поблагословити нашого пана, і він відвернувся від них.
15І мужі (були) до нас дуже добрі. Не перешкодили нам, ані не вимагали в нас всі дні, які ми були з ними. І коли ми були в полі,
16були як стіна довкруги нас і вночі і вдень, в усі дні які ми були з ними, пасучи стадо.
17І тепер знай і гляди ти, що вчиниш, бо виповнилася злоба на нашого пана і на його дім. І він син поганець, і не можна до нього говорити.
18І поспішилася Авіґая і взяла двісті хлібів і дві посудини вина і пять приготовлених овець і пять ефів добірної муки і один ґомор рудзинків і двісті вязанок фіґів і поклала на ослів
19і сказала своїм слугам: Ідіть переді мною, і ось я іду за вами. І не сповістила свому мужеві.
20І сталося як вона сіла на осла і сходила за виступом гори і ось ішов Давид і його мужі їй на зустріч, і вона зустріла їх.
21І сказав Давид: Хіба для несправедливости оберігав я всі його (речі) в пустині і не заповів взяти щось з усього, що його, і він мені віддав зло за добро.
22Хай це зробить Бог Давидові і це хай додасть, якщо до ранку оставлю з усього, що в Навала, з того, що відливається проти стіни.
23І побачила Авіґея Давида і поспішилася і злізла з осла і впала перед Давидом на своє лице і поклонилася йому до землі,
24до його ніг, і сказала: На мені, пане мій, несправедливість. Хай же твоя рабиня промовить до твоїх ух, і послухай слово твоєї рабині.
25Хай мій пан не покладе свого серця на цю людину, що є пошестю, бо за своїм іменем таким є: Навал його імя, і безумність у ньому. І я твоя раба не бачила твоїх слуг, яких ти післав.
26І тепер пане, хай живе Господь і хай живе твоя душа, оскільки Господь оберіг тебе, щоб ти не напав на невинну кров і спас тобі свою руку (пімстився), і тепер хай твої вороги і ті, що шукають зла моєму панові, стануть як Навал.
27І тепер візьми це благословення, яке твоя рабиня принесла моєму панові, і даси слугам, що прислуговують моєму панові.
28Усунь же несправедливість твоєї рабині, бо, роблячи, зробить Господь вірний дім мому панові, бо Господню війну мій пан воює, і в тобі ніколи не знайдеться злоби.
29І (як) повстане чоловік, що тебе переслідує і шукає твою душу, і душа мого пана буде привязана звязами життя в Господа Бога, і душу твоїх ворогів викинеш з посеред пращі.
30І буде коли Господь вчинить моєму панові все добро, що сказав про тебе, і Господь тебе вчинить проводирем над Ізраїлем,
31і не буде в тобі цієї гидоти і згіршення в мого пана, щоб даремно пролив невинну кров і щоб пан мій спас свою руку. І хай вчинить Господь панові моєму добро, і згадаєш твою рабиню, щоб вчинити їй добро.
32І сказав Давид Авіґеї: Благословенний Господь Бог Ізраїля, який сьогодні післав тебе мені на зустріч,
33і благословенна твоя поведінка, і благословенна ти, що мене сьогодні в цьому зупинила, щоб не піти на кров і спасти мені мою руку.
34Тільки як живе Господь Бог ізраїльський, який мене сьогодні зупинив, щоб не вчинити тобі зла, якщо б же ти не поспішилася і не прийшла мені на зустріч, тоді сказав я: Не остане в Навала до раннішнього світла той, хто виливає проти стіни.
35І взяв Давид з її руки все, що вона йому принесла, і сказав їй: Піди в мирі до твого дому. Гляди, я почув твій голос, і я полюбив твоє лице.
36І пішла Авіґея до Навала, і ось в нього пир в його домі наче царський пир, і серце Навала веселе в ньому, і він дуже пяний. І не сповістила йому великого чи малого слова аж до раннього світла.
37І сталося вранці, коли Навал витверезився від вина, його жінка сповістила йому ці слова, і його серце завмерло в ньому, і він стає наче камінь.
38І після десяти днів побив Господь Навала, і він помер.
39І почув Давид і сказав: Благословенний Господь, який судив суд мого покривдження з руки Навала, і зберіг свого раба від руки зла, і Господь повернув злобу Навала на його голову. І післав Давид і заговорив про Авіґею, щоб узяти її собі за жінку.
40І прийшли слуги Давида до Авіґеї до Кармила і заговорили до неї, кажучи: Давид післав нас до тебе, щоб взяти (тебе) собі за жінку.
41І вона встала і поклонився до землі на лице і сказала: Ось раба твоя (є) рабинею, щоб помити ноги твоїх рабів.
42І встала Авіґея і всіла на осла, і пять дівчат ішли за нею, і вона пішла за слугами Давида і стає йому за жінку.
43І Давид взяв Ахінаму з Єзраеля, і були в нього дві жінки.
44І Саул дав свою дочку Мелхолу, жінку Давида, Фалтієві, синові Лаїса, що з Ромми.