1Тільки нарід жертвував ладан на високих (місцях), бо не був збудований дім імені Господа аж до того часу.
2І полюбив Соломон Господа, щоб ходити в приписах Давида свого батька, тільки приносив жертву і кадив на високих (місцях).
3І встав він і пішов до Ґаваона, щоб там кадити, бо воно найвище, і велике. Соломон приніс тисячу цілопалень на жертівнику в Ґаваоні.
4І зявився Господь Соломонові в сні вночі, і сказав Господь до Соломона: Попроси собі якесь прохання.
5І сказав Соломон: Ти вчинив велике милосердя з твоїм рабом Давидом, моїм батьком, оскільки перейшов перед тобою в правді і в справедливості і в простоті серця з тобою, і ти зберіг йому це велике милосердя, щоб дати його сина на його престолі до цього дня.
6І тепер, Господи Боже мій, Ти поставив твого раба на місце Давида мого батька, і я малий хлопчина і не впізнав мого виходу і мого входу.
7А твій раб посеред твого народу, якого Ти вибрав, численного народу, якого не можна почислити,
8і даси твому рабові серце слухати і розсуджувати твому народові в справедливості, пізнавати між добром і злом. Бо хто зможе судити цей твій тяжкий нарід?
9І сподобалося перед Господом, що Соломон попросив це слово,
10і сказав Господь до нього: Томущо ти в мене попросив це слово і не попросив собі багато днів і не попросив багатства, ані не попросив душі твоїх ворогів, але попросив собі пізнання, щоб вислухати суд,
11ось зробив Я за твоїм словом. Ось Я дав тобі розумне і мудре серце, такого як ти не було перед тобою і після тебе не повстане подібний до тебе.
12І те, що ти не попросив, Я дав тобі, і багатство і славу, так що не було між царями чоловіка подібного до тебе.
13І якщо ходитимеш моєю дорогою, щоб зберігати мої заповіді і мої приписи, так як ходив Давид твій батько, і помножу твої дні.
14І збудився Соломон, і ось це сон, і він встав і приходить до Єрусалиму і став перед лицем жертівника, що перед лицем кивота господнього завіту в Сіоні і приніс цілопалення і зробив мирні і зробив великий пир собі і всім своїм слугам.
15Тоді зявилися дві жінки блудниці перед царем і стали перед ним.
16І сказала одна жінка: (Послухай) мене, пане, я і ця жінка живемо в одному домі і породили в домі.
17І сталося, що третого дня після того, як я породила, і породила і ця жінка. І ми (були) разом, і немає нікого з нами за вийнятком нас двох в домі.
18І вночі помер син цієї жінки, як вона заснула на ньому,
19і вона встала серед ночі і взяла мого сина з моїх рук і поклала його на своє лоно і свого мертвого сина поклала при моїм лоні.
20І я встала вранці годувати мого сина, і він був мертвий. І ось вранці я його пізнала, і ось це не був мій син, якого я породила.
21І сказала друга жінка: Ні, але мій син живий, а твій син мертвий. І вони говорили перед царем.
22І сказав їм цар: Ти кажеш: Це мій син живий, і її син мертвий. І ти кажеш: Ні, але мій син живий, і твій син мертвий.
23І сказав цар: Принесіть мені меч, і принесли меч перед царя.
24І сказав цар: Розрубайте на два живу дитину, що годується, і дайте цій половину її і цій половину її.
25І відповіла жінка, якої син був живий, і сказала до царя, бо здригнулося її лоно за її сина, і сказала: (Послухай) мене, пане, дайте їй дитину і не вбивайте її смертю. І вона сказала: Хай не буде, ані мені ані їй; розрубайте.
26І цар відповів і сказав: Дайте дитину тій, що сказала: Дайте їй її і не вбивайте її смертю. Це її матір.
27І почули ввесь Ізраїль цей суд, який судив цар, і злякалися лиця царя, бо побачили, що божий розум в ньому, щоб чинити оправдання.