1Маскіл. Етана. Езрагіта.
2Про ласки Господні співатиму повіки, і по всі роди звіщатиму устами твою вірність.
3Я мовив: «Ласка збудована повіки.» На небі утвердив ти твою вірність.
4«Я заключив союз із моїм вибранцем; поклявсь Давидові, слузі моєму:
5Повіки утверджу твого потомка і по всі роди твій престол збудую.»
6Небо, о Господи, діла твої предивні прославляє і твою вірність у святих громаді.
7Хто бо на небі може з Господом зрівнятись? Хто з синів Божих на Господа схожий?
8Жахливий Бог у громаді святих, великий і страшний над усіма круг нього.
9Господи, Боже сил, хто тобі рівня? Ти, Господи, могутній, і вірність твоя кругом тебе.
10Ти правиш гордим морем; коли розбурхаються його хвилі, ти їх гамуєш.
11Ти розтоптав, немов убитого, Рагава; сильним твоі'м раменом ти ворогів твоїх розсіяв.
12Твої небеса і земля теж твоя; світ і його повноту - ти заснував їх.
13Північ і південь - ти сотворив їх. Тавор і Хермон іменем твоїм ликують.
14Рамено твоє потужне, рука твоя могутня, здіймається твоя десниця!
15Право й справедливість - основа твого трону, ласка й вірність ідуть перед тобою.
16Блажен народ, що вміє веселитись; у світлі лиця твого, о Господи, він ходить.
17Ім'ям твоїм радіють завжди, і справедливістю твоєю ідуть вгору.
18Ти бо єси окраса їхньої потуги, і твоїм благоволінням іде вгору ріг наш.
19Бо Господь - щит наш і Святий Ізраїля - цар наш.
20Колись ти говорив твоїм побожним у видінні: - Я поклав на витязя корону, Я вивищив вибранця з-між народу.
21Знайшов Давида, слугу мого; миром моїм святим його помазав.
22Рука моя з ним буде твердо, ба й рамено моє буде його скріпляти
23Ворог не зможе його обманути злочинець не буде його гнітити.
24Його противників я зітру геть із перед нього розіб'ю тих, що його ненавидять.
25І моя вірність буде з ним, і моя ласка, і моїм ім'ям ріг його здійметься вгору.
26Я простягну руку його на море і на ріки - його десницю.
27Він буде мене взивати: «Ти мій Батько, мій Бог, скеля спасіння мого.»
28А я його поставлю перворідним, найвищим над землі царями.
29Повіки берегтиму йому мою милість і з ним союз мій буде непохитний.
30Вічним зроблю його потомство і престол його, як дні небесні.
31Коли ж його сини закон мій покинуть і в наказах моїх ходити більш не будуть,
32коли осквернять мої постанови й велінь моїх не будуть пильнувати,
33я різкою їхній проступок покараю й ударами - їхню провину.
34Але моєї ласки я не заберу від нього і вірности моєї не відкину.
35Не оскверню союзу мого, того, що вийшло з уст моїх, не зміню.
36Раз я поклявся святістю моєю: Давидові напевне не скажу неправди!
37Його потомство триватиме повіки, і престол його передо мною, наче сонце.
38Мов місяць, він стоятиме повіки як свідок на небі вірний. -
39Та ти відкинув, занехаяв, розгнівався на помазаника твого.
40Ти погордував союзом слуги твого, збезчестив на землі його корону.
41Ти розвалив усі його мури, його укріплення обернув єси в руїну.
42Грабують його всі перехожі, він став сміховищем своїм сусідам.
43Підніс угору напасників правицю, звеселив усіх його ворогів.
44Ти навіть обернув назад вістря його меча і не підтримав його в битві.
45Ти знищив його сяйво і повалив престол його на землю.
46Ти скоротив дні його молодости, вкрив його соромом.
47Докіль, о Господи, ти будеш ховатись? Докіль палатиме вогнем гнів твій?
48Згадай, який мій вік короткий! Отак нінащо створив ти всіх дітей людських?
49Хто, живши, не побачить смерти, врятує свою душу з рук Шеолу?
50Де вони, Господи, днедавні твої ласки?
51Згадай, о Господи, про слуг твоїх наругу, - що про них у вірності твоїй ти Давидові поклявся; я ж бо ношу її у моїм серці від багатьох народів, -
52що нею твої вороги, Господи, зневажають, що нею зневажають сліди помазаника твого. Благословен Господь повіки! Нехай так буде! Нехай так буде!