1Як літом сніг, а в жнива дощ, | так і дурному почесть не личить.
2Як пурхне горобець, як ластівка полине, | так незаслужене прокляття пройде.
3Що батіг на кінську спину, уздечка на осла, | те на дурного ломака.
4Не відповідай дурному за його глупотою, | щоб і сам ти не став схожий на нього.
5Відповідай дурному за його глупотою, | щоб він у власних очах не був мудрим.
6Той підтинає собі ноги, п'є гіркоту, | хто посилає вісті через дурня.
7Як ноги в кульгавого теліпаються, | так і приповідка в губах дурня.
8Що камінь прив'язувати до пращі, | те саме - дурневі віддавати шану.
9Що в руці п'яного тернова гілка, | те приповідка в устах дурнів.
10Як той лучник, що ранить усіх перехожих, | так і той, хто послуговується дурнем.
11Як пес повертається до своєї блювотини, | так дурень повторює свою дурноту.
12Ти бачиш чоловіка, що себе за мудрого вважає? | На дурня більш надії, ніж на нього.
13Лінивий каже: “Лев на дорозі! | Лев на майдані!”
14Двері обертаються на завісах, | а лінивий - на своїм ліжку.
15Лінивий занурює руку в миску, | та трудно йому донести її до рота.
16Лінивий вважає себе за мудрішого, | ніж семеро, що в лад відповідають.
17Той ловить пса за вуха, | хто, мимо йдучи, втручається до сварки інших.
18Як божевільний, що жбурляє | вогнем і стрілами, і смертю,
19так чоловік, що обманює ближнього | і каже: “Чи ж я не жартую?”
20Як нема дров, вогонь погасне; | як не буде донощика, утихне сварка.
21Як вугілля на жар, а дрова на вогонь, | так і сварливий на те, щоб роздмухувати сварку.
22Слова донощика, як ласощі солодкі, | що доходять до самісінького нутра.
23Що жужелиця з срібла на глинянім посуді, | те саме облесливі уста й зле серце.
24Устами вдає, хто ненавидить, | а в осерді кує зраду;
25не вір йому, як він ласкавенько говорить, | бо сім гидот у нього в серці.
26Хоч як його ненависть приховується хитро, | та злоба його відкриється серед громади.
27Хто риє яму, сам упаде до неї; | хто котить камінь угору, до того він повернеться.
28Язик брехливий ненавидить правду; | лестиві уста призводять до погибелі.