1Мій сину! коли ти мої слова приймеш | і мої заповіді заховаєш у себе,
2вухом твоїм уважаючи на мудрість, | схиляючи до правди твоє серце,
3о так, коли ти розум зватимеш до себе, | з закликом звернешся до розсудку,
4коли шукатимеш його, як срібла, | коли розшукуватимеш його, як схований скарб,
5тоді ти збагнеш острах Господній, | тоді знайдеш пізнання Бога.
6Господь бо дає мудрість, | і з його уст виходить знання й розсудливість.
7Він для праведних зберігає допомогу; | він щит для тих, що ходять чесно.
8Він стежки правоти пильнує, | він береже дорогу своїх вірних.
9Тоді ти зрозумієш правду й справедливість, | прямодушність і всяку путь добру,
10бо мудрість увійде в твоє серце, | знання буде відрадою душі твоєї.
11Обачність буде сторожити над тобою, | і розум тебе берегтиме,
12щоб від путі лихої тебе врятувати, | від чоловіка з розбещеним язиком,
13від тих, що праві стежки покидають, | щоб темними дорогами ходити;
14від тих, що раді зло чинити | й що кохаються в розбещеності зіпсуття,
15яких стежки криві, | і які дорогами своїми крутять;
16та щоб урятувати тебе від чужої жінки, | від незнаної з облесними словами,
17що друга своїх молодощів занехаяла, | і що Божий союз забула,
18бо її дім доводить до смерти, | її стежки до Тіней.
19Ніхто з тих, що до неї йде, більш це повернеться, | ані не досягне стежки життя.
20Тож ходитимеш дорогою добрих, | держатимешся стежок людей справедливих,
21бо праведні заселять землю | і бездоганні будуть на ній жити;
22лукаві ж будуть стерті з землі, | невірні будуть викорінені з неї.