1Приповідки Соломона, сина Давида, | царя Ізраїля,
2щоб пізнати мудрість і навчання, | щоб зрозуміти слова розсудні,
3щоб засвоїти (собі) освічену науку, | - справедливість, правосуддя та правоту, -
4щоб дати простодушним розсудність, | юнакові знання та обачність,
5щоб мудрий слухав і зростав у знанні, | розумний придбав здорові засади,
6щоб зрозумів приповідки та приховане значення, | слова мудрих та їхні загадки.
7Острах Господній - початок мудрости; | безумні мудрістю й навчанням нехтують.
8Слухай, мій сину, настанови батька твого; | не відкидай поучування матері твоєї,
9бо це гарний вінець тобі на голову, | намисто тобі на шию.
10Мій сину! коли тебе будуть зводити грішні, | не піддавайся!
11Як скажуть: “Ходи з нами, засядьмо на кров невинну, | причаймося на безвинного - без усякої причини,
12поглиньмо їх, мов Шеол, живих, | цілком, мов би вони провалилися в пропасть!
13Ми знайдемо всяких благ дорогоцінних, | сповнимо наші доми здобиччю.
14Кинь жереб твій разом із нами, | гаман нехай один буде в усіх нас!”
15Мій сину! не ходи по їхній дорозі з ними, | зверни ногу твою з їхньої стежки,
16бо ноги їх біжать до злого, | поспішають, щоб кров пролити.
17Таж даремно розставляють сіть | в очах усілякої пернатої породи.
18Вони ж на власну кров чигають, | на самих себе засідають.
19Такий кінець усіх тих, що на здирство ласі; | воно вбиває того, хто його в собі має.
20Мудрість по вулицях голосить, | свій голос по майданах піднімає,
21на роздоріжжях гомінливих кличе, | при входах у браму в місті виголошує:
22“Докіль, придуркуваті, дурноту любитимете? | Докіль насмішники кохатимуться в насмішках, | безумні ненавидітимуть науку?
23Верніться на мою дорогу; | ось ізіллю на вас мій дух, | слова мої звіщу вам.
24За те, що кликала я, та ви зреклися, | як простягала руку, ніхто не хотів зважати,
25за те, що гордували всякою порадою моєю, | моїх докорів не сприймали, -
26то я буду сміятися з вашого нещастя, | я буду кпити, як на вас страх надійде;
27як страх на вас надійде, немов буря; | злетить на вас нещастя, немов вихор, | коли на вас наляже гніт і смуток.
28Тоді будуть до мене кликати, та я не обізвуся, | будуть шукати мене пильно, але не знайдуть.
29За те, що вони зненавиділи науку, | страху Господнього не прийняли,
30поради моєї не бажали, | знехтували всі мої докори, -
31тому плоди своїх учинків їстимуть, | наситяться задумами своїми.
32Бо відступництво невігласів їх убиває, | і безтурботність дурнів губить їх.
33Хто ж слухає мене, той житиме безпечно, | і буде спокійний, не боявшися лиха”.