1Мудрість будує свій будинок, | а дурнота його руйнує власними руками.
2Хто ходить просто, Господа боїться; | чиї ж криві дороги, той ним гордує.
3В устах дурного - бич гордині; | а губи мудрих їх оберігають.
4Де волів немає, там порожні ясла; | де бики сильні, там урожай великий.
5Правдивий свідок неправди не говорить; | фальшивий свідок брехнями дихає.
6Шукає мудрости насмішник, та даремно, | а для розумного знання річ легка.
7Йди геть від дурня, | бо тії не знайдеш уст розумних.
8Мудрість розумного - свою дорогу знати; | безумство глупих - обман.
9Дурний з гріха сміється; | між праведними існує ласка.
10Серце знає своє горе, | а в радощі його чужому не втручатись.
11Дім лихих розпадеться, | а намет праведних процвітатиме.
12Є дорога, що людині здається проста, | але кінець її - шлях смерти.
13Навіть від сміху болить серце, | і кінцем радощів буває смуток.
14Нестале серце насититься заходами своїми, | людина добра - вчинками своїми.
15Простодушний іме віри кожному слову; | розумний уважає на свої кроки.
16Мудрий боїться й відвертається від зла, | а дурний зухвалий у своїй самовпевненості.
17Запальна людина робить дурниці, | розважливий - зносить усе.
18Простаки наслідують дурноту, | розумні ж увінчаються знанням.
19Ледачі перед добрими вклоняться, | а безбожні перед праведних дверима.
20Бідний навіть сусідові нелюбий, | в багатого ж є сила друзів.
21Грішить той, хто гордує ближнім; | щасливий той, хто жалує вбогих.
22Чи ж не збочують тії, що замишляють лихо? | Милість і правда тим, хто добро замишляє.
23Кожна праця приносить користь; | пуста балаканина - голод.
24Вінець мудрих - їхній хист; | корона дурних - безглуздя.
25Вірний свідок рятує ДУШІ: | хто дихає брехнею, той - облуда.
26В Господнім страсі - міцне довір'я людини, | і її діти матимуть притулок.
27Господній острах - джерело життя, | щоб уникати сітей смерти.
28У безлічі народу - царя слава; | у нестачі людей - руїна князя.
29Хто терпеливий, той великий розум має; | а хто на гнів запальний, виявляє дурноту.
30Лагідне серце - життя для тіла, | а заздрість гризе кістки.
31Хто гнітить убогого, той Творця його зневажає, | а почитає той, хто жалує бідного.
32Злого валить на землю його власна злоба, | а праведник у своїй чесності знайде притулок.
33У серці розумного мудрість покоїться, | а між дурними її не видно.
34Справедливість підносить народ угору, | а гріх - сором народів.
35Царська прихильність - розумному слузі; | гнів його на того, що йому сором коїть.