1Мудрий син любить науку, | насмішник не слухає напоумлення.
2Із плоду уст своїх людина добро їстиме; | жадання зрадників - насильство.
3Хто стереже свої уста, той зберігає свою душу; | хто ж свого рота невгамовно роззявляє, тому погибель
4Душа лінивого жадає, та нічогісінько не має; | душа ж трудящих насититься.
5Праведник слова брехливі ненавидить, | а злий поводиться безсоромно й ганебно.
6Безвинного в путях пильнує правда; | грішника губить злоба.
7Той вдає багатого, хоч нічогісінько не має, | а той бідного вдає, хоч він і пребагатий.
8Викуп життя людини - її багатство; | бідний же загроженим не почувається.
9Світло праведних звеселить, | а свічка злих погасне.
10Гордість доводить до сварки, | а мудрість із тими, хто слухає пораду.
11Майно, швидко нажите, пропадає; | а хто збирає поволі, той багатіє.
12Відсунута надія - мука серця; | а здійснене бажання - дерево життя.
13Хто словом нехтує, сам собі шкодить; | хто ж заповідь шанує, той матиме заплату.
14Наука мудрого - джерело життя, | щоб спастися від сітей смерти.
15Добрий розум приносить ласку, | дорога ж віроломних шорстка.
16Кожен розумний чинить розважно, | а дурний виставляє дурноту напоказ.
17Злий посланець у біду кидає, | а вірний вістун лікує.
18Злидні та сором, хто науку відкидає; | а хто приймає напоумлення, той у пошані.
19Як здійсниться бажання, душа радіє; | від зла відвертатись - то для дурних осоружно.
20Хто ходить з мудрими, сам стає мудрим; | а хто приятелює з дурним, - той зледачіє.
21Грішних переслідує нещастя, | а добро - нагорода праведним.
22Добрий свою спадщину онукам залишає, | а майно грішника для праведника бережеться.
23Цілина бідних родить багато збіжжя; | за браком правосуддя не один гине.
24Хто щадить різки, ненавидить сина; | хто ж його любить, той завчасу карає.
25Праведний їсть собі досхочу, | а живіт злих терпітиме нестачу.