1За тих днів, як знову була сила народу, їсти ж не мали що, то закликав учнів і каже їм:
2"Шкода мені люду, - ось уже три дні перебуває зо мною, а не має що їсти.
3Коли відпущу голодних додому, ослабнуть дорогою; деякі бо з них поприходили здалека."
4Тож відказали йому учні його: "З чого й хто міг би нагодувати їх хлібом ось тут у пустелі?"
5Він же спитав їх: "Скільки маєте хлібів?" "Сім", - відказали ті.
6Тоді повелів він народові сісти на землю і, взявши сім хлібів та воздавши хвалу, поламав їх та й дав своїм учням, щоб роздавали, і вони роздали народові.
7Мали й дещо риб, тоді поблагословив і їх і наказав теж роздати.
8І вони їли й наситились, ще й поназбирали полишених куснів аж сім кошиків;
9було ж їх із чотири тисячі. І відпустив їх.
10А ввійшовши відразу в човен із своїми учнями, прибув у Далманутський край.
11Тоді вийшли фарисеї й завели з ним суперечку - вимагали від нього знаку з неба, ставивши його на пробу.
12Зідхнув же він з усього свого духу та й каже: "Чого бо це поріддя домагається знаку? Істинно кажу вам: Не дасться отому поріддю знаку!"
13І покинувши їх, знову сів у човен і поплив на той бік.
14Учні ж забули взяти хліба - мали з собою лиш один хліб у човні.
15І наказував їм, кажучи: "Глядіть, бережіться фарисейської закваски та закваски Іродової!"
16І стали перемовлятись про те, що не мають хліба.
17Ісус, довідавшись про те, каже до них: "Чого перемовляєтесь про те, що хліба у вас нема? Невже ж іще не збагнули, не второпали? Невже ж іще у вас нечуле серце?
18Маючи очі - не бачите? Маючи вуха - не чуєте? Не пам'ятаєте,
19як я ламав п'ять хлібів на п'ять тисяч? Скільки ви повних кошиків із куснями зібрали?" - "Дванадцять" - кажуть йому.
20"А коли я помножив сім хлібів на чотири тисячі, скільки ви повних кошиків із куснями зібрали?" - "Сім", - кажуть.
21І він сказав їм: "То й ще не розумієте?"
22Приходять же вони у Витсаїду, і ось приводять йому сліпого та й просять його, щоб його доторкнувся.
23Узявши ж сліпого за руку, вивів він його за село і, слиною помазавши йому очі, поклав на нього руки та й спитав його: "Чи бачиш щонебудь?"
24Глянув той і каже: "Бачу людей, - наче б дерева ходячі!"
25Тоді знову поклав він йому на очі руки і той прозрів, і одужав, і почав бачити усе і здалека, і чітко.
26І послав його додому, кажучи: "Навіть у село не входь."
27І пішов Ісус із своїми учнями до сіл Филипової Кесарії, і дорогою розпитував учнів своїх, мовивши до них: "За кого мене люди мають?"
28Ті йому й відказали: "Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, а ще інші за котрогось із пророків."
29"А ви, - спитав їх, - що кажете про мене: хто я?" Озвавсь Петро та й каже до нього: "Ти - Христос."
30Але наказав їм гостро, щоб нікому не говорили про нього.
31І він узяв навчати їх, що Синові Чоловічому багато треба вистраждати, а й відцураються його старші, первосвященики та книжники, буде він убитий, по трьох же днях воскресне.
32А говорив про це відкрито. Тоді Петро, взявши його набік, заходився йому докоряти.
33Він же, обернувшись і глянувши на своїх учнів, скартав Петра і сказав: "Геть від мене, сатано! Бо гадаєш ти не про те, що Боже, лише про те, що людське."
34І прикликавши народ разом із своїми учнями, сказав їм: "Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною.
35Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе.
36Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу?
37Що бо людина може дати взамін за власну душу?
38Хто, отже, буде соромитися мене й моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того посоромиться і Син Чоловічий, коли прийде у славі Отця свого з святими ангелами."