1Фарисеї ж і деякі з книжників, які були прийшли з Єрусалиму, зібрались коло Ісуса.
2І бачивши, що дехто з його учнів їсть хліб нечистими, тобто немитими руками, -
3бо фарисеї й усі юдеї, додержуючи передання старших, не їдять, поки не вимиють добре рук,
4і не споживають, повернувшися з торгу, поки себе не покроплять, та й багато іншого вони перейняли й дотримують: миття чаш, глеків, мосяжного посуду, -
5отож питали його книжники та фарисеї: "Чом твої учні не поводяться за переданнями старших, а їдять немитими руками?"
6Він же відповів їм: "Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як ото написано: Народ цей устами мене почитає, серце ж їхнє далеко від мене;
7та вони марно мене почитають, навчаючи наук - наказів людських.
8Заповідь Божу занедбавши, притримуєтеся ви передання людського: обмиваєте глеки та кухлі й ще багато в тому роді."
9І сказав їм: "Красненько відкидаєте заповідь Божу, щоб зберегти ваше передання.
10Мойсей бо наказав: Шануй батька твого й матір твою, і - хто проклинає батька або матір - смерть такому!
11А ви твердите: Коли хтось батькові скаже чи матері - корван, мовляв, священний дар є те, чим я мав би тобі допомагати, -
12тим то й не даєте більше змоги зробити щось для батька чи матері.
13Тож ви якраз касуєте слово Боже тим вашим переданням, яке ви самі собі передали, - та й чимало іншого такого чините!"
14І прикликавши знову народ, промовляв до нього: "Слухайте мене всі й розумійте!
15Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити; лише те, що виходить з людини, те осквернює людину.
16Хто має вуха слухати, хай слухає!"
17І коли він увійшов до хати, оподаль від народу, учні його спитали його про притчу.
18А він і каже їм: "То й ви ще такі недотепні? Не розумієте, що все, що ззовні входить у людину, не може її осквернити,
19- воно бо не входить в її серце, лише в живіт і виходить геть, виявляючи всі страви чистими."
20Далі казав: "Те, що виходить з людини, - те осквернює людину.
21З нутра бо, з серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство,
22перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя.
23Уся ця погань виходить із нутра й осквернюе людину."
24І вирушивши звідти, пішов у сторони Тиру та Сидону. Увійшовши ж в один дім, не хотів, щоб довідався хтонебудь про те, але не міг скритися.
25Бо відразу одна жінка, дочка якої мала злого духа, дізнавшись про нього, прийшла й до ніг йому впала.
26Була ж та жінка грекиня, родом сирофінікійка. Благала вона його, щоб вигнав біса з її дочки.
27Він відповів їй: "Дай спершу, щоб діти наїлись; не личить бо взяти хліб у дітей та й кинути щенятам.-
28Вона ж озвалась та й каже йому: "Так, Господи, але й щенята їдять під столом крихти по дітях."
29І сказав їй: "За це слово йди: біс вийшов з твоєї дочки."
30Повернулася вона до свого дому і знайшла дитину, що лежала на ліжку, - біс вийшов.
31І знову, покинувши країну Тирську, прийшов через Сидон над море Галилейське у межі околиць Десятимістя.
32І приводять йому глухонімого й благають його, щоб на нього руку поклав.
33І взявши його набік від народу, вклав йому пальці свої в уха і, добувши своєї слини, торкнув йому язика;
34а глянувши на небо, зідхнув та й каже: "Ефата", тобто: "Відкрийся!"
35І зараз же відкрились його вуха, і розв'язалися зав'язі його язика, і почав він виразно говорити.
36І наказав їм нікому про це не говорити. Та що більше він їм наказував, то більше вони те розголошували.
37І, зачудовані понад усяку міру, говорили: "Він усе гаразд учинив: і глухим дає слух, і мову - німим."