1Заговорив Іов і мовив:
2«Сьогодні знову гірка моя скарга, | його тяжка рука у мене стогін вириває.
3Коли б я знав, де його знайти | щоб доступитись до його престолу!
4Я впорядив би перед ним розправу, | наповнив би доводами мої уста.
5Я збагнув би слова відповіді до мене, | я зрозумів би, що він мені сказав би!
6Чи сперечався б він на повну силу зо мною? | О ні! Він би тільки до мене прислухався.
7Тоді з ним праведник став би на прю, | і я звільнився б від судді мого назавжди!
8Та як піду на схід - його немає, | на захід - його не помічаю.
9На півночі його шукаю - не бачу, | повернуся на південь - не виджу.
10Він знає мою путь і мою зупинку; | нехай же мене випробує: як золото, я вийду.
11Моя нога його сліду трималась; | путі його я пильнував, не відхилявся.
12Від заповіді уст його не відступав я, | накази уст його ховав у себе в грудях.
13Призначить він щось, - хто назад поверне? | Чого він забажає, те й зробить.
14Виконує бо свою постанову, | а й ще багато іншого, що в ньому існує.
15Тому я перед ним жахаюсь, | подумаю - і його лякаюсь.
16Бог зламав мій дух, | і налякав мене Всесильний.
17Бож не від темряви я гину, | і не від пітьми, що вкрила вид мій.»