1Заговорив Іов і мовив:
2«Справді лише ви люди, | і з вами умре мудрість!
3Є й у мене розум, як у вас, | нічим я від вас не гірший! | Та й хто не знає того?
4Посмішищем ближнього зробивсь я, | що взиваю до Бога, і він відповідає; | сміховиськом - я праведний, безвинний.
5Презирство на нещастя! - думає щасливий. | Стусана тому, який спотикнеться!
6Шатра ж грабіжників спокійні, | і ті, що гнівлять Бога, сидять собі безпечні, | ті, що власну руку мають за бога.
7Спитай лиш у тварин, вони тебе навчать; | у птиць небесних, і тобі сповістять;
8або повзунів, вони тебе повчать, | і риби в морі тобі повідають!
9Хто з усіх них не знає, | що рука Господня все це створила?
10В його руці душа всього живого, | дихання кожного людського тіла.
11Хіба не вухо слова розрізняє?
12У сивоголових - мудрість, | у довголітніх - розум.
13У нього премудрість і потуга, | у нього рада й розум.
14Як він зруйнує, ніхто не відбудує; | як замкне когось, ніхто вже не відімкне.
15Здержить води - все повисихає;| а пустить їх - розбурять землю.
16У нього сила та обачність; | у нього зведений і зводитель.
17Він радників босоніж відсилає | і в суддів розум відбирає.
18Він знімає з царів кайдани | й оперізує їх стан мотуззям.
19Він відсилає священиків босоніж, | і валить могутніх.
20Він проречистим рот закриває, | він забирає в старих розум.
21Він виливає на вельмож презирство | й розпускає пояс сильних.
22Він виявляє те, що в темряві глибоко скрилось, | виводить смертну тінь на світло.
23Множить народи і їх губить, | поширює людей, а потім їх нищить.
24Він відбирає розум у голів краю, | пускає їх блудити в пустині без дороги.
25І вони бродять помацки у темряві без світла, | і заточуються, немов п'яні.»