1Багаторазово й багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків.
2За останніх же оцих днів він говорив до нас через Сина, якого зробив спадкоємцем усього і яким створив віки.
3Він - відблиск його слави, образ його істоти, - підтримуючи все своїм могутнім словом, здійснив очищення гріхів і возсів праворуч величі на вишині,
4ставши від ангелів стільки вищим, оскільки успадкував визначніше від них ім'я.
5Кому бо з ангелів він коли мовив: «Син мій єси, я сьогодні породив тебе?» І ще: «Я буду йому за Отця, а він буде мені за Сина?»
6Коли ж знов уводив Первородного у світ, то каже: «Нехай поклоняться йому всі ангели Божі.»
7А щодо ангелів мовить: «Той, хто вітри своїми вісниками вчиняє, а полум'я вогненне - слугами своїми.»
8А до Сина: «Престол твій, Боже, віковічний, і берло правоти - берло твого царства.
9Ти полюбив справедливість і зненавидів беззаконність, тому помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости понад твоїх співучасників.»
10І: «Ти, Господи, напочатку заснував землю і небеса - діло рук твоїх.
11Вони загинуть, ти ж перебуваєш; усі, мов одежа, постаріються.
12Ти їх, неначе одежину, згорнеш і, немов одежа, вони зміняться. Ти ж - той самий, і літа твої не скінчаться.»
13До кого з ангелів він коли мовив: «Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів підніжком під твої ноги?»
14Хіба ж не всі вони служебні духи, що їх посилають до послуг тим, які мають успадкувати спасіння?