1У той час підійшли деякі та розказали Ісусові про галілеян, кров яких Пилат змішав з їхніми жертвами.
2Ісус відповів: «Чи ви думаєте, що ці галілеяни так постраждали, тому що були грішніші за інших галілеян?
3Кажу вам, що ні! Але якщо не покаєтесь, усі загинете так само.
4Або думаєте, що ті вісімнадцять, на яких впала вежа в Силоамі та вбила їх, були більш грішні за всіх, що живуть в Єрусалимі?
5Кажу вам, що ні! Але якщо не покаєтесь, усі так само загинете».
6Тоді розповів їм таку притчу: «Один чоловік мав у своєму винограднику смоковницю й прийшов до неї шукати плоду, та не знайшов.
7Тоді він промовив до садівника: „Ось я вже три роки приходжу шукати плоду на цій смоковниці й не знаходжу. Зрубай її! Навіщо вона займає землю?“
8Але садівник відповів: „Господарю, залиши її ще на цей рік. Я обкопаю її довкола та обкладу її добривом.
9Може, принесе плід, якщо ж ні, тоді її зрубаєш“».
10Ісус навчав у синагозі в Суботу.
11І ось там була жінка, яка вісімнадцять років мала духа хвороби та не могла випрямитись.
12Коли Ісус її побачив, то покликав і сказав: ―Жінко, ти звільнена від своєї хвороби.
13Він поклав на неї руки, і вона відразу випрямилась та почала прославляти Бога.
14Тоді керівник синагоги, обурившись через те, що Ісус зцілив у Суботу, промовив до народу: ―Є шість днів, у які вам належить працювати, ось тоді й приходьте для зцілення, а не в Суботу!
15Але Господь відповів йому: ―Лицеміри! Чи кожен із вас не відв’язує вола чи осла свого від стійла в Суботу й не веде напоїти?
16Чи цю жінку, доньку Авраамову, яку сатана зв’язав ось уже вісімнадцять років, не належить визволити з цих пут у день Суботній?
17Коли Він це промовив, усім Його супротивникам стало соромно, а весь народ радів усім славним вчинкам, які Він робив.
18Далі Ісус промовив: «До чого подібне Царство Боже? До чого б Мені його прирівняти?
19Воно подібне до гірчичного зерна, яке чоловік узяв та кинув у свій город. Зерно виросло та стало деревом, і птахи небесні зробили гнізда на його гілках».
20І знову промовив: «До чого подібне Царство Боже?
21Воно подібне до закваски, яку жінка взяла та поклала до трьох мір борошна, доки все вкисло».
22Ісус проходив через міста та села, навчаючи людей і прямуючи до Єрусалима.
23Хтось Його спитав: ―Господи, чи мало буде тих, що спасуться? Ісус відповів:
24―Намагайтесь увійти через вузькі ворота, адже багато тих, хто намагатиметься ввійти, але не зможуть.
25Коли господар будинку підійметься та зачинить двері, ви, стоячи ззовні, будете стукати в двері та казати: «Господи, відчини нам!» Але Він у відповідь скаже: «Я не знаю вас, звідки ви!»
26Тоді ви скажете: «Ми їли та пили з Тобою, Ти навчав на наших вулицях».
27Але Він відповість: «Не знаю вас, звідки ви. Відійдіть від Мене всі, хто чинить зло».
28Там буде плач та скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака, Якова й усіх пророків у Царстві Божому, а ви будете вигнані геть.
29Прийдуть люди зі сходу та заходу, з півночі й півдня і сядуть за стіл у Царстві Божому.
30І ось останні будуть першими, а перші – останніми.
31Тоді підійшли до Нього фарисеї та сказали: ―Тікай, залиши це місто, бо Ірод хоче вбити Тебе.
32Він відповів: ―Ідіть та скажіть тій лисиці: «Ось Я виганяю демонів і зціляю сьогодні та завтра, а третього дня закінчу.
33Мені треба сьогодні, завтра та післязавтра продовжити Мій шлях, бо неможливо, щоб пророк загинув поза Єрусалимом».
34О, Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і закидуєш камінням посланих до тебе! Скільки разів Я бажав зібрати твоїх дітей, як квочка збирає своїх курчат під крила, але ви не захотіли!
35Ось ваш дім залишається порожнім. Кажу ж вам: не побачите Мене, доки не скажете: «Благословенний Той, Хто йде в ім’я Господа!»