1Тим часом зібралися тисячі людей, так що тиснули одне одного. Ісус почав говорити в першу чергу до учнів: ―Стережіться закваски фарисейської, якою є лицемірство.
2Немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і нічого таємного, що не стало б відомим.
3Тому все, що ви казали в темряві, буде почуте при світлі, і все, що говорили на вухо в окремій кімнаті, буде проповідуватися з дахів.
4Кажу вам, Моїм друзям: не бійтеся тих, хто, вбиваючи тіло, потім більш нічого заподіяти не може.
5Я вкажу вам, Кого треба боятися: бійтеся Того, Хто, вбивши, має силу кинути до Геєни. Так, кажу вам: Цього треба боятися.
6Чи не продаються п’ять горобців за два асарії? І все ж, жоден із них не забутий Богом.
7А на вашій голові навіть волосся пораховане. Не бійтеся: ви набагато цінніші за горобців.
8Кажу вам: кожного, хто визнає Мене перед людьми, і Син Людський визнає перед ангелами Божими.
9Але того, хто зречеться Мене перед людьми, зрікусь і Я перед ангелами Божими.
10Кожному, хто скаже слово проти Сина Людського, проститься, але тому, хто богохульствує проти Святого Духа, не проститься.
11Коли поведуть вас на суд у синагоги, до керівників та до влад, не турбуйтеся про те, як вам відповідати й що говорити,
12бо в той час Дух Святий навчить, що треба говорити.
13Хтось із натовпу сказав Йому: ―Учителю, скажи моєму братові, щоб розділив зі мною спадщину.
14Він відповів: ―Чоловіче, хто поклав Мене суддею або посередником між вами?
15Далі промовив до них: ―Дивіться уважно та стережіться всякої жадібності, бо життя людини не залежить від багатства її маєтку.
16Ісус розповів їм притчу: ―В одного заможного чоловіка гарно вродила земля.
17І він почав міркувати, кажучи сам до себе: «Що мені робити? Немає куди зібрати мій врожай».
18І сказав: «Ось що я зроблю: зруйную старі амбари та збудую більші, і в мене буде достатньо місця, щоби зібрати все зерно та все моє добро.
19Тоді я скажу моїй душі: „Тепер у тебе багато добра на багато років! Відпочивай, їж, пий та веселися“».
20Але Бог відповів: «Безумцю! Цієї ж ночі заберуть у тебе душу твою. Кому дістанеться те, що ти приготував?»
21Так станеться з кожним, хто збирає для себе й не багатіє в Бога.
22Потім Він промовив до своїх учнів: ―Тому Я кажу вам: не турбуйтеся про життя – що будете їсти, ні про тіло – що будете вдягати.
23Бо життя більше за їжу, а тіло – за одяг.
24Погляньте на воронів: вони не сіють і не жнуть, не мають скарбниць та амбарів, і все ж Бог їх годує. Наскільки ж ви цінніші за цих птахів!
25І хто з вас, турбуючись, може додати до свого зросту хоч лікоть?
26Якщо ви навіть і найменшого зробити не можете, чому турбуєтесь про інше?
27Подивіться, як ростуть лілії: вони не працюють і не прядуть. Та Я кажу вам: навіть Соломон у всій своїй величі не одягався так, як будь-яка з них.
28Якщо ж Бог так одягає траву на полі, котра сьогодні є, а завтра буде кинута у вогонь, то наскільки краще Він одягне вас, маловіри?
29Не шукайте, що вам їсти та пити, і не турбуйтеся про це.
30Бо все це язичники цього світу шукають, але ваш Отець знає, що потребуєте.
31Краще шукайте Царства Його, а все це додасться вам.
32Не бійся, мале стадо, бо Отець ваш із радістю дає вам Царство.
33Продавайте майно ваше й давайте милостиню. Робіть собі гаманці, котрі не зношуються, – невичерпний скарб на небі, куди злодій не закрадається і де міль не точить.
34Бо де скарб ваш, там буде й ваше серце.
35Будьте завжди готові – одяг підперезаний та світильник запалений.
36Будьте подібні до людей, що чекають на повернення свого господаря з весілля, щоб, коли він прийде й постукає, негайно відчинити йому.
37Блаженні ті раби, господар яких, прийшовши, знайде, що вони пильнують. Істинно кажу вам: тоді він сам, підперезавшись, посадить їх за стіл та, підійшовши, буде служити їм.
38І якщо він прийде о другій або о третій сторожі, блаженні ті, кого він знайде так само.
39Тож знайте, що якби господар дому знав, о якій сторожі приходить злодій, він не дозволив би вдертися до свого дому.
40І ви будьте готові, бо Син Людський прийде тієї години, про яку й не думаєте.
41Тоді Петро сказав: ―Господи, Ти говориш цю притчу нам чи всім?
42Господь відповів: ―Хто вірний та розумний управитель, якого господар поставив над іншими своїми слугами, щоб давав їм їжу вчасно?
43Блаженний той раб, якого господар знайде, що він так робить.
44Істинно кажу вам: він поставить його над усім своїм майном.
45Але якщо той раб скаже у своєму серці: «Мій господар запізнюється!» – і почне бити слуг та служниць, їсти, пити та напиватись,
46господар того раба прийде того дня, коли він не сподівається, і о тій годині, якої не знає. Він розітне його та призначить йому місце разом із невірними.
47Той раб, котрий знав волю господаря свого й не підготувався, ані не зробив того, чого господар бажав, буде сильно побитий.
48А той, хто, не знаючи, зробив щось достойне покарання, буде побитий менше. Від усякого, кому багато дано, багато вимагатимуть, і кому багато повірено, з того більше й спитають.
49Я прийшов кинути вогонь на землю, і як Я прагну, щоб він вже розгорівся!
50Я маю хреститися хрещенням, і як Мені важко, поки це не здійсниться.
51Ви вважаєте, що Я прийшов принести мир на землю? Ні, кажу вам, а розділення!
52Бо віднині п’ятеро в одному домі розділяться: троє проти двох, і двоє проти трьох.
53Будуть розділені: батько проти сина й син проти батька; мати проти доньки й донька проти матері; свекруха проти невістки й невістка проти свекрухи.
54Він промовив до народу: ―Коли ви бачите хмару, яка здіймається на заході, то відразу кажете: «Буде дощ», і так стається.
55А коли південний вітер віє, кажете: «Буде спека», і так стається.
56Лицеміри! Вигляд землі та неба вмієте розпізнавати, так чому ж цей час не розпізнаєте?
57Чому ви самі не розсудите, що є справедливе?
58Коли ти йдеш зі своїм супротивником до правителя, то доклади зусиль для того, щоб ще в дорозі примиритися з ним, аби він не повів тебе до суду, а суддя не віддав тебе до рук стражника, і стражник не кинув тебе до в’язниці.
59Кажу тобі: не вийдеш звідти, поки не заплатиш усе до останньої лепти.