Luke 9
1 Скликавши Своїх дванадцятьох учнів, Iсус дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти від хвороб.
2 I послав їх проповідувати Царство Боже і зціляти хворих.
3 I сказав їм: Нічого не беріть у дорогу: ні палиць, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві сорочки.
4 У який тільки дім увійдете, там залишайтесь, а звідти виходьте.
5 А якщо хтось не прийме вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть навіть пил зі своїх ніг для свідчення проти них.
6 Вони пішли й проходили по селах, проповідуючи Євангеліє і всюди зціляючи.
7 Почув тетрарх Iрод про все, що чинив Iсус, і був у замішанні, тому що одні казали, що це Iоан воскрес із мертвих,
8 інші — що Iлля з’явився, а ще інші — що один з давніх пророків воскрес.
9 I сказав Iрод: Iоану я відтяв голову; хто ж тоді Цей, про Кого я чую таке? I намагався побачити Його.
10 Апостоли, повернувшись, розповіли Йому про все, що зробили, і Він узяв їх і пішов окремо в пустельне місце біля міста, яке називається Віфсаїда.
11 Люди дізналися про це й пішли за Ним, і Він, прийнявши їх, говорив з ними про Царство Боже і тих, що мали потребу в зціленні, зціляв.
12 День же почав схилятися до вечора, і підійшли Дванадцятеро і сказали Йому: Відпусти людей, хай підуть у навколишні села й хутори та заночують і знайдуть харчі, бо ми тут у пустельному місці.
13 Та Він сказав їм: Ви дайте їм їсти. Вони сказали: У нас не більше, як п’ять хлібин і дві рибини, хіба що ми підемо й купимо їжі для всього цього народу
14 (бо було близько п’яти тисяч чоловіків). Та Він сказав Своїм учням: Розсадіть їх групами по п’ятдесят.
15 Вони так зробили і розсадили всіх.
16 Він узяв п’ять хлібин і дві рибини, звів погляд на небо, благословив їх, розламав і став роздавати учням, щоб вони подавали народу.
17 I всі їли, і наїлися, і ще набралося дванадцять кошиків шматків, що залишились у них.
18 Одного разу, як Він молився на самоті і з Ним були учні, Він запитав їх: За кого вважає Мене народ?
19 Вони сказали у відповідь: За Iоана Хрестителя, інші за Iллю, а ще інші — що один з давніх пророків воскрес.
20 Він сказав їм: А ви за кого вважаєте Мене? Петро сказав у відповідь: За Христа Божого.
21 Та Він заборонив їм і наказав нікому не розказувати про це,
22 сказавши, що Син Людський має багато постраждати, і бути відкинутим старійшинами, первосвященниками й книжниками, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
23 До всіх же сказав: Хто хоче піти за Мною, хай зречеться себе, щоденно бере свій хрест і йде за Мною.
24 Бо хто хоче зберегти своє життя, той втратить його, а хто втратить своє життя ради Мене, той збереже його.
25 Бо яка користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а себе погубить чи втратить?
26 Бо хто посоромиться Мене й Моїх слів, того посоромиться й Син Людський, коли прийде у славі Своїй, і Отця, і святих ангелів.
27 Iстинно вам кажу: деякі з тих, що стоять тут, не скуштують смерті, доки не побачать Царства Божого.
28 Після цих слів, днів через вісім, Він, узявши Петра, Якова та Iоана, зійшов на гору помолитися.
29 I коли Він молився, вигляд Його лиця став іншим, а Його одяг — сліпуче білим.
30 I ось два мужі розмовляли з Ним, якими були Мойсей та Iлля;
31 вони, з’явившись у славі, говорили про Його відхід, який Він мав здійснити в Єрусалимі.
32 Петро ж і ті, що були з ним, були обтяжені сном, а прокинувшись, побачили Його славу і двох мужів, що стояли з Ним.
33 I коли ті розлучалися з Ним, Петро сказав Iсусу: Наставнику, нам добре тут бути. Давай ми зробимо три намети: один Тобі, один Мойсею і один Iллі (сам не знаючи, що каже).
34 Ще він говорив, як з’явилася хмара й отінила їх, і вони злякалися, коли увійшли в хмару.
35 I пролунав голос із хмари: Це Син Мій улюблений; Його слухайте!
36 Коли голос пролунав, Iсус залишився Сам, а вони промовчали і нікому не розповіли в ті дні нічого з того, що бачили.
37 Наступного дня, коли вони спустилися з гори, зустріло Його багато народу.
38 I ось один чоловік з народу вигукнув: Учителю, благаю тебе, зглянься над моїм сином, бо він у мене єдиний!
39 Його хапає дух, і він раптом скрикує, і дух трясе його, так що він пускає піну, і, вимучивши його, ледве залишає його.
40 Я просив Твоїх учнів, щоб вигнали його, та вони не змогли.
41 Iсус сказав у відповідь: О, роде невіруючий і розбещений! Доки Я буду з вами і буду терпіти вас? Приведи сюди свого сина!
42 Ще він ішов, як біс кинув його на землю й затряс, та Iсус заборонив нечистому духу, і зцілив хлопця, і віддав його батькові.
43 I всі були вражені величчю Бога. Поки всі дивувались усьому, що зробив Iсус, Він сказав Своїм учням:
44 Покладіть собі у вуха ці слова: Син Людський буде виданий у руки людей.
45 Та учні не зрозуміли цих слів, і вони були приховані від них, щоб не зрозуміли їх, а запитати Його про ці слова боялись.
46 Виникла в них думка, хто з них найбільший.
47 Iсус, бачачи думку їхнього серця, взяв дитину, поставив її біля Себе
48 і сказав їм: Хто прийме цю дитину в Моє ім’я, той приймає Мене, а хто прийме Мене, той приймає Того, Хто Мене послав; бо хто серед усіх вас найменший, той і буде великим.
49 Iоан сказав Йому у відповідь: Наставнику, ми бачили чоловіка, який Твоїм іменем виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить з нами.
50 Та Iсус сказав йому: Не забороняйте, бо хто не проти нас, той за нас.
51 Коли наближалися дні Його вознесіння, Він повернув Своє лице, щоб іти в Єрусалим.
52 I послав посланців перед Собою, і вони пішли й увійшли в самарянське село, щоб зробити для Нього приготування.
53 Але Його не прийняли там, бо Його лице було як у того, хто йде в Єрусалим.
54 Побачивши це, Його учні Яків та Iоан сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб зійшов вогонь з неба і знищив їх, як і Iлля зробив?
55 Та Він, обернувшись, докорив їм і сказав: Ви не знаєте, якого ви духа.
56 Бо Син Людський прийшов не губити людські душі, а спасати. I вони пішли в інше село.
57 Одного разу, коли вони йшли дорогою, один чоловік сказав Йому: Господи, Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.
58 Iсус сказав йому: Лисиці мають нори і пташки небесні — гнізда, а Син Людський не має де й голови прихилити.
59 Iншому Він сказав: Iди за Мною. Той сказав: Господи, дозволь мені спочатку піти поховати свого батька.
60 Та Iсус сказав йому: Залиш мертвим ховати своїх мерців, а ти йди і звіщай Царство Боже.
61 Ще інший сказав: Я піду за Тобою, Господи, але спочатку дозволь мені попрощатися з моїми домашніми.
62 Та Iсус сказав йому: Жоден, хто поклав свою руку на плуг і озирається назад, не придатний для Царства Божого.