Luke 8
1 Після цього Iсус проходив по містах і селах, проповідуючи й благовістячи Царство Боже; з Ним були Дванадцятеро
2 і деякі жінки, які були зцілені від злих духів і хвороб: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів,
3 Iоанна, дружина Хузи, Iродового управителя, Сусанна і багато інших, які служили Йому своїм майном.
4 Коли ж стало збиратися багато народу і з усіх міст до Нього йшли люди, Він почав говорити притчею:
5 Вийшов сіяч сіяти своє насіння, і коли сіяв, одне впало край дороги, і було потоптане, і його поклювали пташки небесні.
6 Iнше впало на камінь і, вирісши, засохло, тому що не мало вологи.
7 Ще інше впало серед терну, і терен, вирісши з ним, заглушив його.
8 Ще інше впало в добрий грунт і, вирісши, принесло плід у стократ. Сказавши це, Він вигукнув: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
9 Тоді Його учні запитали Його: Що означає ця притча?
10 Він сказав: Вам дано пізнати таємниці Царства Божого, а іншим говориться притчами, щоб вони дивилися — і не бачили, слухали — і не розуміли.
11 Ось що означає ця притча: насіння — це слово Боже.
12 Те, що впало край дороги, означає тих, що чують, до яких потім приходить сатана і викрадає слово з їхнього серця, щоб вони не увірували і не спаслися.
13 Те, що впало на камені, означає тих, які, коли почують, з радістю приймають слово, та не мають кореня; вони якийсь час вірують, а під час спокуси відступають.
14 Те, що впало в терен, означає тих, які, почувши, відходять, і заглушаються життєвими турботами, багатством і насолодами, і не приносять зрілих плодів.
15 А те, що впало в добрий грунт, означає тих, які, почувши слово, зберігають його в доброму й щирому серці і приносять плід із терпінням.
16 Ніхто, запаливши світильник, не накриває його посудиною чи не ставить під ліжком, а ставить на підставці, щоб ті, що входять, бачили світло.
17 Бо немає нічого таємного, що не стане явним, і нічого схованого, що не стане відомим і не вийде назовні.
18 Тож дивіться, як ви слухаєте; бо хто має, тому буде дано ще, а хто не має, у того буде забрано й те, що він думає, що має.
19 Прийшли до Нього Його мати й брати, та не могли доступитися до Нього через багатолюдність.
20 I Його сповістили, кажучи: Твоя мати й Твої брати стоять надворі, бажаючи побачити Тебе.
21 Він же сказав їм у відповідь: Моя мати й Мої брати — це ті, що слухають слово Боже і виконують його.
22 Одного дня Він сів зі Своїми учнями в човен і сказав їм: Перепливімо на той бік озера. I вони відпливли.
23 Коли ж вони пливли, Він заснув. I піднялася буря на озері, і їх заливало водою, і вони були в небезпеці.
24 Вони, підійшовши, розбудили Його і сказали: Наставнику, Наставнику, ми гинемо! Він же встав і заборонив вітру й розбурханій воді, і вони ущухли, і настала тиша.
25 I сказав їм: Де ваша віра? Вони ж, злякавшись, здивувалися й казали один одному: Хто ж це такий, що і вітрам наказує, і воді і вони слухаються Його?
26 Припливли вони в Гадаринську землю, що навпроти Галілеї.
27 Коли ж Iсус вийшов на берег, назустріч Йому вийшов якийсь чоловік із міста, який був одержимий бісами з давнього часу, і не одягався в одяг, і жив не в домі, а в гробницях.
28 Побачивши Iсуса, він закричав, і впав перед Ним, і сказав гучним голосом: Що Тобі до мене, Iсусе, Сину Бога Всевишнього?! Прошу Тебе: не муч мене!
29 (Бо Iсус наказав нечистому духу вийти з цього чоловіка, тому що той багато разів оволодівав ним, і його зв’язували ланцюгами й кайданами і стерегли, та він розривав пута, і біс гнав його в пустелі).
30 Iсус запитав його: Як тебе звати? Той сказав: Легіон, — бо в нього увійшло багато бісів.
31 I вони стали благати Його, щоб не наказував їм іти в безодню.
32 А там на горі паслося чимале стадо свиней, і біси стали благати Його, щоб дозволив їм увійти в них. I Він дозволив їм.
33 I біси вийшли з того чоловіка і увійшли в свиней, і стадо кинулося з кручі в озеро і потонуло.
34 Пастухи, побачивши, що сталося, втекли, побігли й розповіли про це в місті і в селах.
35 I люди вийшли подивитися, що сталося. Прийшли вони до Iсуса і побачили, що чоловік, з якого вийшли біси, сидить біля Iсусових ніг, одягнений і при своєму розумі; і злякалися.
36 Ті ж, що бачили, розповіли їм про те, як зцілився біснуватий.
37 I весь народ Гадаринської околиці попросив Його піти від них, тому що вони були охоплені великим страхом. I Він сів у човен і поплив назад.
38 Чоловік же, з якого вийшли біси, благав Його, щоб бути з Ним, та Iсус відіслав його, сказавши:
39 Вертайся додому і розказуй, скільки зробив для тебе Бог. I той пішов і розголошував по всьому місту, скільки зробив для нього Iсус.
40 Коли ж Iсус вернувся, народ радо прийняв Його, бо всі чекали Його.
41 I ось прийшов чоловік на ім’я Яір (а він був начальником синагоги) і, впавши Iсусу в ноги, став благати Його увійти до нього в дім,
42 тому що в нього була єдина дочка років дванадцяти, і та помирала. Коли ж Він ішов, народ тіснив Його.
43 I ось жінка, у якої дванадцять років була кровотеча, яка витратила на лікарів увесь прожиток і жодним не могла бути вилікувана,
44 підійшла ззаду й доторкнулася до краю Його одягу — і відразу кровотеча в неї зупинилася.
45 Iсус сказав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі заперечували, Петро й ті, що були з ним, сказали: Наставнику, Тебе оточує й тіснить народ, і Ти кажеш: Хто доторкнувся до Мене?
46 Та Iсус сказав: Хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув, як з Мене вийшла сила.
47 Жінка, побачивши, що не втаїлася, підійшла з тремтінням і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього і як відразу одужала.
48 Він же сказав їй: Підбадьорся, дочко! Твоя віра уздоровила тебе. Iди з миром.
49 Ще Він говорив, як приходить хтось від начальника синагоги і каже йому: Твоя дочка померла; не турбуй Учителя.
50 Та Iсус, почувши це, сказав йому у відповідь: Не бійся, тільки вір, і вона одужає.
51 Увійшовши в дім, Він не дозволив нікому увійти, крім Петра, Якова, Iоана та батька і матері дитини.
52 Усі ж плакали й голосили за нею. Та Він сказав: Не плачте, вона не померла, а спить.
53 I вони сміялися з Нього, знаючи, що вона померла.
54 Він же, виславши всіх, узяв її за руку і вигукнув: Дівчино, устань!
55 I її дух повернувся, і вона відразу встала; і Він наказав, щоб їй дали їсти.
56 I її батьки були вражені, а Він наказав їм нікому не розповідати про те, що сталося.