Luke 6
1 Якось у друго-першу суботу Iсус проходив через ниви, і Його учні зривали колоски і їли, розтираючи руками.
2 Деякі ж із фарисеїв сказали їм: Чому ви робите те, чого не можна робити в суботу?
3 Iсус сказав їм у відповідь: Хіба ви не читали про те, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним?
4 Як він увійшов у дім Божий, і взяв і з’їв хліби покладання, які не можна було їсти нікому, крім одних священників, і дав тим, що були з ним?
5 I сказав їм: Син Людський є Господом і суботи.
6 В іншу суботу Він увійшов у синагогу і навчав, а там був чоловік, у якого права рука була суха.
7 Книжники ж і фарисеї стежили за Ним, чи не зцілить Він у суботу, щоб знайти звинувачення проти Нього.
8 Та Він знав їхні думки і сказав чоловіку з сухою рукою: Підведися і стань посередині. Той підвівся і став.
9 Тоді Iсус сказав їм: Запитаю Я вас про одне: у суботу можна добро робити чи зло робити? врятувати життя чи погубити?
10 I, оглянувши всіх їх, каже тому чоловіку: Простягни свою руку! Той так і зробив, і його рука стала здорова, як і інша.
11 Вони ж наповнились люттю і говорили один з одним, що б їм зробити з Iсусом.
12 У ті дні Він пішов на гору помолитись і провів усю ніч у молитві до Бога.
13 Коли ж настав день, Він покликав Своїх учнів і вибрав з них дванадцятьох, яких і назвав апостолами:
14 Симона, якого й назвав Петром, і його брата Андрія, Якова та Iоана, Филипа і Варфоломія,
15 Матвія і Хому, Якова Алфеєвого і Симона, званого Зилотом,
16 Iуду Якового та Iуду Iскаріота, який і став зрадником.
17 Спустившись із ними, Він став на рівнинному місці і з Ним велика кількість Його учнів і безліч народу з усієї Iудеї, Єрусалима і примор’я Тира й Сидона, який прийшов послухати Його і зцілитися від своїх хвороб,
18 і також мучені нечистими духами; і вони зцілялися.
19 I весь народ намагався доторкнутися до Нього, бо від Нього виходила сила і всіх зціляла.
20 I Він, піднявши Свої очі на Своїх учнів, сказав: Блаженні бідні, бо вашим є Царство Боже.
21 Блаженні голодні тепер, бо ви будете насичені. Блаженні ті, що плачуть тепер, бо ви будете сміятися.
22 Блаженні ви, коли зненавидять вас люди і коли відділять вас, і зганьблять, і відкинуть як лихе ваше ім’я за Сина Людського.
23 Радійте в той день і стрибайте від радості, бо ось велика ваша нагорода на небесах; бо так робили з пророками їхні отці.
24 Натомість, горе вам, багатим, бо ви вже отримали свою втіху.
25 Горе вам, ситим, бо ви будете голодними. Горе вам, що тепер смієтеся, бо ви будете сумувати й плакати.
26 Горе вам, коли всі люди будуть говорити про вас добре, бо так робили з лжепророками їхні отці.
27 А вам, що слухаєте, кажу: Любіть своїх ворогів, робіть добро тим, хто ненавидить вас,
28 благословляйте тих, хто проклинає вас, і моліться за тих, хто кривдить вас.
29 Тому, хто б’є тебе по щоці, підставляй і іншу, і тому, хто забирає в тебе накидку, не перешкоджай забрати й сорочку.
30 Кожному, хто просить у тебе, давай, і від того, хто забирає в тебе, не вимагай назад.
31 I як хочете, щоб вам робили люди, так само й ви їм робіть.
32 Якщо ви любите тих, хто любить вас, яка вам за це подяка? Бо й грішники люблять тих, хто любить їх.
33 I якщо ви робите добро тим, хто робить добро вам, яка вам за це подяка? Бо й грішники роблять те саме.
34 I якщо ви позичаєте тим, від кого сподіваєтесь отримати назад, яка вам за це подяка? Бо й грішники позичають грішникам, щоб отримати назад стільки ж.
35 Натомість, любіть своїх ворогів, робіть добро й позичайте, нічого не чекаючи взамін, і буде великою ваша нагорода, і ви будете синами Всевишнього, бо Він добрий до невдячних і злих.
36 Тож будьте милосердні, як милосердний ваш Отець.
37 Не судіть, і не будете судимі; не засуджуйте, і не будете засуджені; прощайте, і будете прощені.
38 Давайте, і буде вам дано — мірою доброю, утоптаною, утрушеною, переповненою дадуть у вашу полу; бо якою мірою міряєте, такою й вам буде відміряно.
39 Розказав же їм і притчу: Хіба може сліпий водити сліпого? Чи не обидва впадуть у яму?
40 Учень не вищий за свого вчителя, але, удосконалившись, кожен буде, як його вчитель.
41 Чого дивишся на трісочку в оці свого брата, а колоди у власному оці не помічаєш?
42 Або як можеш сказати своєму брату: Брате, дай я витягну трісочку, що в твоєму оці, — коли сам не бачиш колоди у своєму оці? Лицеміре, спочатку витягни колоду зі свого ока, а тоді будеш добре бачити, щоб витягнути трісочку, що в оці твого брата.
43 Бо немає хорошого дерева, яке приносить гнилий плід, і гнилого дерева, яке приносить хороший плід;
44 бо кожне дерево пізнається по своєму плоду; бо не збирають з терну смокви і не зрізають з колючого куща виноград.
45 Добра людина з доброї скарбниці свого серця виносить добре, а зла людина зі злої скарбниці свого серця виносить зле, бо від повноти серця говорять її вуста.
46 Чому ви звете Мене: Господи! Господи! — і не виконуєте того, що Я кажу?
47 Кожен, хто приходить до Мене, і слухає Мої слова, і виконує їх, Я скажу вам, до кого подібний:
48 він подібний до людини, що будує дім, яка глибоко прокопала й заклала підвалини на камені; а коли трапилась повінь і на цей дім хлинула річка, то не змогла похитнути його, бо його підвалини були закладені на камені.
49 А хто послухав і не виконав, той подібний до людини, яка збудувала дім на землі без підвалин, на який хлинула річка, і він відразу впав, і руйнування того дому було великим.