Luke 18
1 Розказав їм і притчу про те, що треба завжди молитись і не падати духом,
2 кажучи: В одному місті був суддя, який Бога не боявся і людей не стидався.
3 У тому ж місті була вдова, яка ходила до нього й казала: Захисти мене від мого противника.
4 Він деякий час не хотів, а після цього сказав у собі: Хоч я і Бога не боюсь і людей не стидаюсь,
5 та оскільки ця вдова турбує мене, захищу її, щоб вона більше не приходила і не муляла мені очі.
6 I Господь сказав: Послухайте, що каже неправедний суддя.
7 А Бог хіба не подасть захист Своїм вибраним, що волають до Нього день і ніч, і зволікатиме захистити їх?
8 Кажу вам, що скоро подасть їм захист. Та коли прийде Син Людський, чи знайде віру на землі?
9 Розказав і тим, які надіялися на себе, що вони праведні, і зневажали інших, таку притчу:
10 Два чоловіки прийшли в Храм помолитися: один фарисей, а інший митник.
11 Фарисей став і так про себе молився: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди: грабіжники, неправедні, перелюбники чи як оцей митник.
12 Я пощуся двічі на тиждень, даю десятину з усього, що отримую.
13 А митник, стоячи вдалині, не смів навіть очей підняти до неба, а бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене, грішника!
14 Кажу вам: цей пішов додому виправданим, а не той; бо кожен, хто підносить себе, буде понижений, а хто понижує себе, буде піднесений.
15 Приносили до Нього й немовлят, щоб Він доторкнувся до них, та учні, побачивши це, заборонили їм.
16 Та Iсус, покликавши їх, сказав: Пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже.
17 Iстинно вам кажу: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього.
18 Один із начальників запитав Його: Учителю добрий, що мені робити, щоб успадкувати вічне життя?
19 Iсус сказав йому: Чому ти називаєш Мене добрим? Ніхто не добрий, крім одного Бога.
20 Ти знаєш заповіді: Не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, шануй свого батька і свою матір.
21 Той сказав: Усе це я виконав з юності.
22 Почувши це, Iсус сказав йому: Ще одного тобі бракує: продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді приходь і йди за Мною.
23 Він, почувши це, дуже засмутився, бо був дуже багатий.
24 Iсус, побачивши, що він дуже засмутився, сказав: Як важко тим, хто має багатство, увійти в Царство Боже.
25 Бо легше верблюду пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.
26 Ті, що почули це, сказали: Хто ж тоді може спастися?
27 Та Він сказав: Неможливе для людей можливе для Бога.
28 Петро ж сказав: Ось ми залишили все і пішли за Тобою.
29 Він сказав їм: Iстинно вам кажу: немає нікого, хто залишив дім, чи батьків, чи братів, чи дружину, чи дітей ради Царства Божого
30 і не отримає значно більше в цей час, а в майбутньому світі — вічне життя.
31 Узявши Дванадцятьох, Він сказав їм: Ось ми йдемо в Єрусалим, і збудеться все, написане через пророків про Сина Людського.
32 Бо Він буде виданий язичникам, і буде осміяний, і зневажений, і опльований,
33 і після бичування вони вб’ють Його, та на третій день Він воскресне.
34 Але вони нічого з цього не зрозуміли; ці слова були приховані від них, і вони не розуміли сказаного.
35 Коли Він наближався до Єрихона, один сліпий сидів край дороги і просив милостиню.
36 Почувши, що мимо проходить народ, він запитав, що це таке.
37 Йому сказали, що проходить Iсус Назарянин.
38 I він закричав: Iсусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!
39 Ті, що йшли попереду, змушували його замовчати, та він ще дужче кричав: Сину Давидів, змилуйся наді мною!
40 Iсус зупинився і наказав привести його до Себе, і, коли той підійшов, запитав його:
41 Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе? Він сказав: Господи, щоб я прозрів!
42 Iсус сказав йому: Прозри, твоя віра уздоровила тебе.
43 I він відразу прозрів і пішов за Iсусом, славлячи Бога; і весь народ, побачивши це, віддав хвалу Богу.