Luke 11
1 Якось, коли Він молився в одному місці і перестав, один з Його учнів сказав Йому: Господи, навчи нас молитися, як і Iоан навчив своїх учнів.
2 Він сказав їм: Коли молитесь, кажіть: Отче наш, що на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
3 Хліба нашого насущного давай нам кожного дня;
4 і прости нам гріхи наші, бо й самі ми прощаємо кожному боржникові нашому; і не введи нас у спокусу, але врятуй нас від зла.
5 I сказав їм: Хто з вас, маючи друга, прийде до нього опівночі і скаже йому: «Друже, позич мені три хлібини,
6 бо мій друг зайшов до мене з дороги і мені нíчого подати йому», —
7 а той зсередини скаже йому у відповідь: «Не турбуй мене! Двері вже замкнені, і мої діти зі мною в ліжку; не можу встати й дати тобі»?
8 Кажу вам: навіть якщо він не встане і не дасть йому через те, що він його друг, то через його настирливість встане й дасть йому, скільки йому треба.
9 I Я кажу вам: просіть — і буде вам дано; шукайте — і знайдете; стукайте — і буде вам відчинено.
10 Бо кожен, хто просить, — отримує, і хто шукає, — знаходить, і хто стукає, — тому буде відчинено.
11 Який з вас батько, якщо син попросить хліба, подасть йому камінь? I якщо попросить риби, замість риби подасть йому змію?
12 Чи якщо попросить яйце, подасть йому скорпіона?
13 Якщо ж ви, будучи злими, умієте добрі дари давати своїм дітям, то наскільки більше Небесний Отець дасть Святого Духа тим, хто просить у Нього!
14 Якось Він виганяв біса (а той був німий). Коли біс вийшов, німий заговорив; і народ здивувався.
15 Та деякі з них сказали: Він виганяє бісів силою Веєльзевула, князя бісів.
16 А інші, спокушаючи, вимагали від Нього знамення з неба.
17 Та Він, знаючи їхні думки, сказав їм: Кожне царство, розділене в собі, буде спустошене, і дім, розділений в собі, упаде.
18 I якщо сатана розділився в собі, то як устоїть його царство? А ви кажете, що Я виганяю бісів силою Веєльзевула.
19 Якщо Я виганяю бісів силою Веєльзевула, то чиєю тоді виганяють ваші сини? Тому вони будуть вам суддями.
20 Якщо ж Я виганяю бісів перстом Божим, то, значить, досягло вас Царство Боже.
21 Коли сильний із зброєю охороняє свій дім, тоді його майно в безпеці.
22 А коли сильніший від нього нападе й переможе його, тоді забере в нього всю зброю, на яку той надіявся, і розділить свою здобич.
23 Хто не зі Мною, той проти Мене, і хто не збирає зі Мною, той розкидає.
24 Коли нечистий дух вийде з людини, то ходить по безводних місцях, шукаючи пристановища, та, не знаходячи, каже: Вернусь-но я у свій дім, звідки вийшов.
25 I, прийшовши, знаходить його заметеним і прибраним.
26 Тоді йде і бере сім інших духів, зліших за себе, і вони заходять і поселяються там; і останнє для тієї людини стає гіршим за перше.
27 Коли Iсус говорив це, одна жінка, піднісши з натовпу голос, сказала Йому: Блаженна утроба, яка носила Тебе, і груди, які Ти ссав.
28 А Він сказав: Ні, блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його.
29 Коли стало збиратися все більше народу, Він почав говорити: Цей рід — злий, він вимагає знамення, та знамення не дасться йому, крім знамення пророка Iони.
30 Бо як Iона був знаменням для ніневітян, так і Син Людський буде для цього роду.
31 Цариця південна встане на суді з людьми цього роду і засудить їх, бо вона приходила з кінців землі послухати мудрість Соломона, а ось тут Більший за Соломона.
32 Ніневітяни встануть на суді з цим родом і засудять його, бо вони покаялися від проповіді Iони, а ось тут Більший за Iону.
33 Ніхто, запаливши світильник, не ставить його в таємному місці чи під посудиною, а на підставці, щоб ті, що входять, бачили світло.
34 Світильником тіла є око; коли ж твоє око буде щирим, то і все твоє тіло буде світлим; а коли воно буде лукавим, то і твоє тіло буде темним.
35 Тож дивись, щоб світло, яке в тобі, не було темрявою.
36 Якщо ж усе твоє тіло світле і не має жодної темної частини, то все воно буде світле, ніби коли світильник освітлює тебе сяйвом.
37 Коли Він говорив, один фарисей запросив Його пообідати в нього, і Він прийшов і возліг.
38 Фарисей же здивувався, побачивши, що Він не обмився спочатку перед обідом.
39 Та Господь сказав йому: От ви, фарисеї, чистите зовнішність чаші й блюда, а ваша внутрішність повна здирства й нечестя!
40 Нерозумні! Чи не Той, Хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє?
41 Натомість дайте за милостиню те, що всередині, і тоді все буде чистим для вас.
42 Та горе вам, фарисеям, бо ви даєте десятину з м’яти, рути і всяких трав, а нехтуєте правосуддям і любов’ю до Бога! Це потрібно було робити і того не залишати!
43 Горе вам, фарисеям, бо ви любите перші місця в синагогах і вітання на площах.
44 Горе вам, книжники й фарисеї, лицеміри, бо ви як непомітні гробниці, пове́рх яких люди ходять і не знають того.
45 Один із законників сказав Йому у відповідь: Учителю, кажучи це, Ти і нас ображаєш.
46 Він же сказав: I вам, законникам, горе, бо ви обтяжуєте людей непосильними тягарями, а самі й одним своїм пальцем не доторкнетеся до тягарів.
47 Горе вам, бо ви будуєте гробниці пророкам, яких убили ваші отці.
48 Цим ви свідчите, що схвалюєте діла ваших отців, бо ті убили їх, а ви будуєте їм гробниці.
49 Тому й сказала премудрість Божа: Я пошлю до них пророків і апостолів, і вони одних уб’ють, а інших виженуть,
50 щоб спитати з цього роду за кров усіх пророків, пролиту від заснування світу:
51 від крові Авеля до крові Захарії, вбитого між жертовником і Храмом. Так, кажу вам, спитається з цього роду.
52 Горе вам, законникам, бо ви забрали ключ від знань: самі не ввійшли, і тим, що хотіли ввійти, не дали!
53 Коли Він говорив їм це, книжники й фарисеї почали сильно налягати на Нього і випитувати Його багато про що,
54 підстерігаючи Його і намагаючись зловити щось із Його вуст, щоб звинуватити Його.