Acts 7
1 Тоді первосвященник сказав: Чи дійсно це так?
2 Він же сказав: Мужі-браття і отці, послухайте! Бог слави з’явився нашому отцю Аврааму, коли він був у Месопотамії, до його поселення в Харрані,
3 і сказав йому: Вийди зі своєї землі і від своєї рідні і йди в землю, яку Я покажу тобі.
4 Тоді він вийшов із землі Халдейської і поселився в Харрані, а звідти, після смерті його батька, Бог переселив його в цю землю, у якій ви тепер живете.
5 І не дав йому спадщини в ній ні на стопу ноги, а обіцяв її дати у володіння йому і його нащадкам після нього, коли ще не було в нього дітей.
6 І так сказав Бог, що його нащадки будуть приходьками в чужій землі і їх поневолять і будуть гнобити чотириста років.
7 Та народ, якому вони будуть рабами, Я засуджу, — сказав Бог, — і після цього вони вийдуть і служитимуть Мені на цьому місці.
8 І дав йому завіт обрізання. І так він народив Ісаака і обрізав його на восьмий день; Ісаак народив Якова, а Яків — дванадцятьох патріархів.
9 А патріархи, спонукані заздрістю, продали Йосипа в Єгипет. Та Бог був з ним,
10 і визволив його від усіх його скорбот, і дав йому прихильність і мудрість перед фараоном, царем єгипетським, і той поставив його правителем над Єгиптом і всім своїм домом.
11 Прийшов же голод і велика скорбота на всю землю Єгипетську і Ханаанську, і наші отці не знаходили їжі.
12 Яків же, почувши, що в Єгипті є хліб, послав наших отців перший раз.
13 На другий раз Йосип відкрився своїм братам, і фараону став відомий рід Йосипа.
14 Йосип, пославши, покликав свого батька Якова і всю свою рідню — сімдесят п’ять душ.
15 Яків прийшов у Єгипет, і помер сам і наші отці.
16 І перенесли їх в Сихем і поклали в гробниці, яку Авраам купив за ціну срібла у синів Емора, батька Сихема.
17 А коли наближався час виконання обітниці, про яку Бог поклявся Аврааму, народ ріс і примножувався в Єгипті,
18 доки не постав інший цар, який не знав Йосипа.
19 Цей, перехитривши наш народ, гнобив наших отців, змушуючи їх викидати своїх немовлят, щоб ті не залишалися живими.
20 У цей час народився Мойсей і був гарним перед Богом; три місяці він годувався в домі свого батька.
21 А коли був викинутий, його взяла дочка фараона і виховала його собі як сина.
22 І навчений був Мойсей усій мудрості єгипетській і був сильним у словах і ділах.
23 Коли ж йому виповнилося сорок років, прийшло йому на серце відвідати своїх братів, синів Ізраїля.
24 І, побачивши, як одного з них кривдять, він заступився і помстився за мученого, вразивши єгиптянина.
25 Він думав, його брати зрозуміють, що Бог через нього дає їм порятунок, та вони не зрозуміли.
26 Наступного дня він з’явився перед ними, коли вони билися, і спробував помирити їх, сказавши: Мужі, ви ж брати! Навіщо ви кривдите один одного?
27 Але той, що кривдив ближнього, відштовхнув його і сказав: Хто поставив тебе начальником і суддею над нами?
28 Чи не хочеш ти вбити мене, як учора вбив єгиптянина?
29 Через ці слова Мойсей утік і став приходьком у землі Мадіамській, де народив двох синів.
30 А коли минуло сорок років, з’явився йому в пустелі гори Сінай ангел Господній у полум’ї вогню в кущі.
31 Мойсей, побачивши, здивувався цьому видовищу, а коли підходив, щоб роздивитися, пролунав до нього голос Господа:
32 Я Бог твоїх отців, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова. Мойсей затремтів і не наважувався подивитися.
33 І Господь сказав йому: Зніми сандалі зі своїх ніг, бо місце, на якому ти стоїш, є земля свята.
34 Я дійсно побачив гноблення Мого народу в Єгипті, і почув його стогін, і зійшов визволити його. А тепер іди, Я пошлю тебе в Єгипет.
35 Цього Мойсея, якого вони відкинули, сказавши: Хто поставив тебе начальником і суддею? — цього Бог послав начальником і визволителем через ангела, що з’явився йому в кущі.
36 Цей вивів їх, упродовж сорока років чинивши чудеса й знамення в землі Єгипетській, в Червоному морі і в пустелі.
37 Це той Мойсей, який сказав синам Ізраїля: Пророка підніме вам Господь, ваш Бог, з ваших братів, як мене; Його слухайте.
38 Це той, який був у зібранні в пустелі з ангелом, що говорив до нього на горі Сінай, і з нашими отцями; який отримав живі слова, щоб дати нам;
39 якого наші отці не захотіли послухатись, а відштовхнули і повернулися своїми серцями в Єгипет,
40 сказавши Аарону: Зроби нам богів, які підуть перед нами, бо з цим Мойсеєм, який вивів нас із землі Єгипетської, не знаємо, що сталося.
41 І зробили вони теля в ті дні, і принесли жертву ідолу, і раділи ділам своїх рук.
42 Та Бог відвернувся від них і видав їх служити воїнству небесному, як написано в книзі пророків: Хіба ви приносили Мені заколене й жертви сорок років у пустелі, доме Ізраїля?
43 Ви носили скинію Молоха і зірку свого бога Ремфана, зображення, які ви зробили, щоб поклонятися їм. Тому Я переселю вас за Вавілон.
44 Скинія свідчення була в наших отців у пустелі, як наказав Той, що говорив з Мойсеєм, зробити її за зразком, який він бачив.
45 Її, отримавши від попередників, і внесли наші отці разом з Ісусом Навином у володіння народів, яких Бог прогнав від наших отців; і там вона була до днів Давида.
46 Цей знайшов благовоління перед Богом і просив знайти оселю для Бога Якова.
47 Та збудував Йому дім Соломон.
48 Але Всевишній не в рукотворних храмах живе, як каже пророк:
49 Небо — Мій престол, і земля — підніжок Моїх ніг. Який дім ви збудуєте Мені, — каже Господь, — чи яке місце для Мого відпочинку?
50 Хіба не Моя рука створила все це?
51 Твердошиї і необрізані серцем і вухами! Ви завжди противитеся Святому Духу, як ваші отці, так і ви!
52 Кого з пророків не гнали ваші отці? Вони й убили тих, які передвістили прихід Праведника, зрадниками й убивцями Якого тепер стали ви;
53 ви, які отримали Закон як установлення ангелів і не виконали його.
54 Чуючи це, вони лютували у своїх серцях і скреготали на нього зубами.
55 А він, будучи повний Святого Духа, спрямував погляд на небо, і побачив славу Божу й Ісуса, що стояв праворуч Бога,
56 і сказав: Ось я бачу небеса відкриті і Сина Людського, що стоїть праворуч Бога.
57 Та вони, закричавши гучним голосом, затулили свої вуха, і однодушно кинулися на нього,
58 і, вигнавши його з міста, стали побивати камінням. А свідки поклали свій одяг біля ніг юнака, якого звали Савл.
59 І побивали камінням Стефана, який кликав до Бога й казав: Господи Ісусе, прийми мій дух!
60 І, ставши на коліна, вигукнув гучним голосом: Господи, не зарахуй їм цього гріха! І, сказавши це, спочив.