Acts 28
1 Врятувавшись, вони тоді дізналися, що той острів називається Меліта.
2 Тубільці виявили до нас незвичайну людяність: вони розпалили вогнище і прийняли всіх нас, тому що йшов дощ і було холодно.
3 Коли ж Павло назбирав оберемок хмизу і поклав у вогнище, з жару вилізла гадюка і вчепилася йому в руку.
4 Коли тубільці побачили, що з його руки звисає змія, то стали казати один одному: Точно цей чоловік — убивця, раз йому, врятованому від моря, Правосуддя не дозволило жити.
5 Та він, струснувши змію у вогонь, не зазнав ніякої шкоди.
6 Вони чекали, що він ось-ось спухне чи раптом впаде мертвим, але, довго чекаючи й бачачи, що нічого поганого з ним не стається, змінили думку і стали казати, що він бог.
7 В околицях того місця були володіння начальника острова на ім’я Публій. Він прийняв нас і три дні дружелюбно виявляв гостинність.
8 Батько ж Публія лежав, страждаючи від гарячки й дизентерії. Павло увійшов до нього, помолився і, поклавши на нього руки, зцілив його.
9 Після цієї події і інші на острові, у кого були хвороби, стали приходити і зцілятися.
10 Вони також вшанували нас великими почестями, а коли ми відпливали, навантажили необхідним.
11 Через три місяці ми відпливли на олександрійському кораблі зі знаком Діоскурів, який зимував на острові.
12 Припливши в Сіракузи, ми пробули там три дні.
13 Звідти, попливши кружним шляхом, ми прибули в Регій, а як через один день подув південний вітер, то на другий день ми припливли в Путеоли.
14 Там ми знайшли братів, і вони вблагали нас залишитись у них на сім днів; і так ми пішли в Рим.
15 Звідти брати, почувши про нас, вийшли нам назустріч до площі Аппія і Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богу і підбадьорився.
16 Коли ми прийшли в Рим, сотник передав в’язнів воєначальнику, а Павлові було дозволено жити окремо з воїном, який стеріг його.
17 Через три дні Павло скликав перших серед іудеїв і, коли вони зійшлися, сказав їм: Мужі-браття, не зробивши нічого проти іудейського народу чи отцівських звичаїв, я ув’язненим переданий з Єрусалима в руки римлян.
18 Вони, допитавши мене, хотіли мене звільнити, тому що ніякої причини для смерті в мені не було.
19 Та оскільки іудеї заперечували, то я був змушений апелювати до кесаря, але не для того, щоб звинуватити в чомусь свій народ.
20 З цієї причини я й покликав вас, щоб побачитись і поговорити з вами, бо за надію Ізраїлю я обв’язаний цим ланцюгом.
21 Вони сказали йому: Ми ні листів про тебе не отримували з Іудеї, ні хтось із братів, що приходив, не повідомляв чи не казав про тебе щось погане.
22 Але ми бажаємо почути від тебе, що ти думаєш, бо про цю секту нам відомо, що проти неї скрізь говорять.
23 Призначивши йому день, вони у великій кількості прийшли до нього в помешкання, і він з ранку до вечора викладав і свідчив їм про Царство Боже, переконуючи їх стосовно Ісуса із Закону Мойсея і Пророків.
24 І одні вірили його словам, а інші не вірили.
25 Будучи ж незгодними між собою, вони стали розходитися після того, як Павло сказав одне слово: Добре сказав Святий Дух нашим отцям через пророка Ісаю:
26 Піди до цього народу і скажи: Будете слухати-слухати — і не зрозумієте, будете дивитись-дивитись — і не побачите.
27 Бо загрубіло серце цього народу, і він став ледве чути на вуха і закрив свої очі, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутись і щоб Я не зцілив його.
28 Тож хай буде вам відомо, що спасіння Боже послано язичникам, вони й почують.
29 Коли він сказав це, іудеї пішли, сильно сперечаючись між собою.
30 І жив Павло цілих два роки у своєму найнятому домі і приймав усіх, хто приходив до нього,
31 проповідуючи Царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з усією сміливістю і без перешкод.