Acts 17
1 Пройшовши через Амфіполь і Аполлонію, вони прийшли у Фессалоніку, де була іудейська синагога.
2 Павло за своїм звичаєм увійшов до них і три суботи дискутував з ними з Писання,
3 відкриваючи й викладаючи, що Христос мав постраждати й воскреснути з мертвих і що цим Христом є Ісус, «Якого я проповідую вам».
4 І деякі з них увірували і приєдналися до Павла й Сили, а також із побожних еллінів дуже багато і з перших жінок немало.
5 Та невіруючі іудеї, спонукані заздрістю, взяли з собою якихось негідників із волоцюг, зібрали натовп і стали бунтувати місто; і, напавши на дім Ясона, хотіли вивести їх до народу.
6 Не знайшовши ж їх, вони потягли Ясона та деяких братів до начальників міста, волаючи: Ті, що збурили світ, прийшли і сюди,
7 і Ясон прийняв їх; усі вони чинять проти указів кесаря, вважаючи царем іншого, Ісуса!
8 І стривожили народ і начальників міста, які чули про це.
9 Ті, отримавши від Ясона та інших запевнення, відпустили їх.
10 Брати ж відразу вночі відіслали Павла й Силу у Верію; вони, прийшовши туди, пішли в іудейську синагогу.
11 Ці були благороднішими від тих, що у Фессалоніці: вони прийняли слово з усім завзяттям, щодня досліджуючи Писання, чи дійсно це так.
12 Тож багато хто з них увірував, і з грецьких поважних жінок і з чоловіків немало.
13 Та коли іудеї з Фессалоніки дізналися, що і в Верії було звіщене Павлом слово Боже, то прийшли й туди і збурювали народ.
14 Тоді брати відразу відправили Павла, щоб ішов ніби до моря, а Сила й Тимофій залишилися там.
15 Ті, що супроводжували Павла, довели його до Афін і, отримавши наказ для Сили й Тимофія, щоб вони якомога швидше прийшли до нього, відбули.
16 Поки Павло чекав їх в Афінах, його дух кипів у ньому, коли він бачив місто, повне ідолів.
17 Тож він дискутував у синагозі з іудеями і з побожними, а на площі щодня з випадковими зустрічними.
18 Деякі з філософів-епікурейців і стоїків зчепилися з ним, і одні казали: Що хоче сказати цей пустомеля? — а інші: Здається, він проповідник чужих богів (тому що Павло благовістив їм про Ісуса і воскресіння).
19 І, взявши його, вони привели його в Ареопаг і сказали: Чи можна нам дізнатися, що це за нове вчення, яке ти проповідуєш?
20 Бо ти щось дивне вкладаєш у наші вуха. Тож ми хочемо дізнатися, що б це значило.
21 А всі афіняни й прийшлі чужинці ні в чому іншому не проводили час, як у тому, щоб розказувати чи слухати щось нове.
22 Тож Павло, ставши посеред Ареопагу, сказав: Мужі афінські! З усього я бачу, що ви дуже набожні.
23 Бо, проходячи й оглядаючи ваші святині, я знайшов і жертовник, на якому написано: «Невідомому Богу». Цього, Якого ви, не знаючи, шануєте, я й проповідую вам.
24 Бог, Який створив світ і все, що в ньому, Він, будучи Господом неба й землі, не в рукотворних храмах живе
25 і не потребує служіння людських рук, ніби має в чомусь потребу, а Сам дає всьому життя, і дихання, і все.
26 Від однієї крові Він створив увесь людський рід для проживання по всьому лицю землі, визначивши наперед установлені часи й межі їхнього проживання,
27 щоб вони шукали Господа, чи часом не намацають Його і не знайдуть, хоча Він і недалеко від кожного з нас.
28 Бо ми Ним живемо, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: Бо ми Його й потомство.
29 Тож ми, будучи потомством Божим, не повинні думати, що божество подібне до золота, чи срібла, чи каменю, обробленого мистецтвом і вимислом людини.
30 Тож, залишивши без уваги часи невідання, Бог тепер наказує всім людям повсюди покаятися.
31 Бо Він установив день, у який буде праведно судити світ через Чоловіка, Якого призначив, про що дав усім запевнення, воскресивши Його з мертвих.
32 Почувши про воскресіння мертвих, одні стали насміхатися, а інші сказали: Ми послухаємо тебе про це знову.
33 Так Павло вийшов з-поміж них.
34 Декілька ж чоловік пристали до нього й увірували. Серед них був Діонісій Ареопагіт, жінка на ім’я Дамаріда, та інші з ними.