1Нагадуй їм, щоб корилися начальникам [і] владі, аби слухалися і були готові на всяке добре діло,
2щоб нікого не зневажали, не були сварливі, а тихі, виявляючи повну лагідність до всіх людей.
3Адже колись і ми були нерозумними, непокірними, які заблудили і стали рабами різних пожадань і насолод, живучи в злобі й заздрощах, були ненависні та ненавиділи одне одного.
4Коли ж з’явилася благодать і любов до людей нашого Спасителя — Бога,
5Він нас спас не з причини праведних учинків, які ми вчинили, але зі Своєї милості через купіль відродження та оновлення Святим Духом,
6Якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа — нашого Спасителя,
7щоб, оправдавшись Його благодаттю, ми надією стали спадкоємцями вічного життя.
8Вірне слово, і я бажаю, аби на цьому ти наполягав, щоб ті, які повірили в Бога, дбали про добрі діла. Це корисно й добре для людей.
9А нерозумні дослідження, родоводи, суперечки і сварки про Закон оминай, бо вони некорисні й марні.
10Людину-єретика після першого й другого напоумлення оминай,
11знаючи, що повністю зіпсутий і грішить, засуджуючи самого себе.
12Коли пошлю до тебе Артема або Тихика, поспіши прийти до мене в Никополь, бо там я вирішив перезимувати.
13Законника Зину й Аполлоса дбайливо випровадь, аби їм нічого не забракло.
14Хай і наші вчаться дбати про добрі діла в нагальних потребах, щоб не були безплідні.
15Вітають тебе всі ті, хто зі мною. Привітай тих, котрі люблять нас у вірі. Благодать з усіма вами! [Амінь].