1Я — цвіт рівнини, лілея долин.
2Як лілея посеред тернини, так моя подруга серед дочок.
3Як яблуня між деревами лісу, так мій коханий серед синів. Я забажала його тіні і сіла, і його плід — солодкий у моєму горлі.
4Приведіть мене до дому вина, виставте наді мною знак любові.
5Скріпіть мене миром, обкладіть мене яблуками, бо я зранена любов’ю.
6Його лівиця — під моєю головою, а його правиця мене обійматиме.
7Я благала вас, дочки Єрусалима, силами і міццю поля, щоб ви не підняли і не розбудили любов, доки не забажає.
8Голос мого коханого… Ось він приходить і скаче по горах, перескакуючи через пагорби.
9Мій коханий подібний до сарни чи молодого оленя на горах Ветиля. Ось він став за нашим муром, дивлячись крізь вікна, виглядаючи крізь мереживо.
10Мій коханий мені відповідає і каже: Встань, іди, моя подруго, моя красуне, моя голубко,
11бо ось зима минула, дощ пройшов, пішов собі,
12квіти з’явилися на землі, настав час обрізати дерева, у нашій землі чути голос горлиці,
13смоківниця вродила свій плід, виноградники квітнуть, видали запах. Устань, іди, моя подруго, моя красуне, моя голубко,
14і йди, ти, моя голубко, до кам’яного сховища поблизу стіни, покажи мені твій вигляд і дай мені почути твій голос, бо твій голос солодкий, і твій вигляд прекрасний.
15Переловіть нам малих лисів, які нищать виноградники, а наші виноградники квітнуть.
16Мій коханий — для мене, і я — для нього, він пасе між лілеями,
17доки ще дихає день і пересуваються тіні. Повернися, мій коханий, ти уподібнися до сарни чи молодого оленя на вижолоблених горах.