1На той час підійшли до Ісуса учні й кажуть: То хто найбільший у Царстві Небесному?
2[Ісус] покликав дитину, поставив її серед них
3і сказав: Запевняю вас: якщо не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне.
4Отже, хто умалиться, як ця дитина, той буде найбільшим у Царстві Небесному.
5Хто приймає таку дитину в Моє Ім’я, той Мене приймає.
6А хто спокусить одного із цих малих, які вірять у Мене, тому краще повісити млинове жорно на шию і втопити в морській глибині.
7Горе світові від спокус, бо повинні прийти спокуси; однак горе тій людині, через яку спокуси приходять.
8Коли твоя рука або нога тебе спокушає, відрубай її і кинь геть від себе; краще тобі ввійти в життя кульгавим або кволим, ніж, маючи дві руки та дві ноги, бути вкинутим у вогонь вічний.
9Коли твоє око тебе спокушає, вийми його й кинь від себе; краще тобі однооким увійти в життя, ніж, маючи два ока, бути вкинутим у вогняну геєну.
10Стережіться, щоб ви не погордували жодним із цих малих, бо кажу вам, що їхні ангели на небі повсякчас бачать обличчя Мого Небесного Отця.
11[Адже Син Людський прийшов знайти і спасти те, що загинуло].
12Як ви вважаєте? Коли в якогось чоловіка буде сто овець і одна з них заблукає, чи не покине він дев’яносто дев’ять у горах і не піде шукати заблудлої?
13І коли станеться, що знайде її, запевняю вас, що радітиме нею більше, ніж дев’яноста дев’ятьма, які не заблукали.
14Так само немає бажання в Отця вашого Небесного, щоби загинув один із цих малих.
15Якщо згрішить твій брат проти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав свого брата,
16а коли не послухає, візьми із собою ще одного або двох, щоб устами двох або трьох свідків підтвердилося кожне слово;
17коли не послухає їх, скажи Церкві, а коли й Церкви не послухає, нехай буде тобі як язичник і митник.
18Запевняю вас: усе те, що зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі; і все те, що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі.
19Знову запевняю вас: коли двоє з вас на землі погодяться просити про будь-яку річ, яку лише просять, буде їм дано від Мого Отця Небесного.
20Адже де двоє або троє зберуться в Ім’я Моє, там і Я серед них!
21Тоді, підійшовши до Нього, Петро сказав: Господи, якщо згрішить мій брат проти мене, чи маю йому прощати до семи разів?
22Відповів йому Ісус: Не кажу тобі до семи разів, але до сімдесяти разів по сім.
23Тож Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який хотів розрахуватися зі своїми рабами.
24Коли почав він розраховуватися, привели до нього одного, котрий був винен десять тисяч талантів.
25А як той не мав чим віддати, пан наказав продати його, жінку, дітей і все, що має, і віддати борг.
26Тоді раб, упавши ниць, кланявся йому й благав: Потерпи ще мені — і все тобі віддам.
27І пан того раба, змилосердившись, відпустив його, а борг йому простив.
28Коли вийшов той раб, він зустрів іншого раба, який був винен йому сто динаріїв, схопив його, почав душити, проказуючи: Віддай те, що винен!
29А той другий раб, упавши, благав його, кажучи: Потерпи мені, я все тобі віддам.
30Він же не забажав і вкинув його до в’язниці, доки не віддасть борг.
31Побачивши, що сталося, інші раби дуже засмутилися, пішли й розповіли своєму панові про все, що трапилося.
32Тоді його пан покликав його та каже йому: Лукавий рабе, весь той борг я тобі простив, бо ти вблагав мене.
33Хіба не слід і тобі було змилосердитися над своїм співрабом, як я змилосердився над тобою?
34І його пан, розгнівавшись, передав його катам, доки не віддасть увесь борг.
35Так і Мій Отець Небесний чинитиме з вами, якщо не простите від вашого серця кожний братові своєму [його переступів].