1Коли Ісус виходив з храму, один з Його учнів сказав Йому: Учителю, поглянь, яке каміння, які будівлі!
2А Ісус сказав йому: Чи бачиш ці великі будівлі? Не залишиться тут каменя на камені, котрий не був би зруйнований!
3Коли Він сидів на Оливній горі напроти храму, запитували Його на самоті Петро, Яків, Іван та Андрій:
4Скажи нам, коли це буде і яка ознака, коли все те має здійснитися?
5Ісус почав їм говорити: Стережіться, щоб хтось вас не ввів в оману,
6бо багато хто прийде під Моїм Ім’ям, мовлячи, що це Я. І багатьох введуть в оману.
7Коли почуєте про війни, воєнні чутки, то не лякайтеся, бо має так статися, але це ще не кінець.
8Адже повстане народ проти народу, царство проти царства; будуть місцями землетруси, буде голод [і розруха]. Це початок страждань.
9Стережіться ж самі. Видаватимуть вас на суди, і в синагогах будуть вас бити, і станете перед правителями та царями через Мене, їм на свідчення.
10Але спершу Євангеліє має бути проповідуване між усіма народами.
11І коли поведуть вас видавати, не журіться наперед, що маєте говорити. Бо те, що буде вам дано тієї години, це й говоріть, — адже не ви будете говорити, але Дух Святий.
12І видаватиме на смерть брат брата, батько — дитину; повстануть діти проти батьків і вбиватимуть їх.
13І всі будуть ненавидіти вас за Моє Ім’я. А той, хто витримає до кінця, буде спасенний.
14Коли ж побачите гидоту спустошення, що встановлена там, де не слід, — хто читає, нехай розуміє, — тоді ті, хто в Юдеї, хай утікають у гори,
15а хто на даху, хай не спускається [в дім], навіть хай не входить узяти щось зі свого дому.
16І хто на полі, хай не вертається назад, щоб узяти свій одяг.
17Горе ж вагітним і тим, які годуватимуть грудьми у ті дні.
18Моліться ж, щоб [ваша втеча] не сталася зимою,
19бо тими днями буде таке горе, якого не було від початку світу, що його створив Бог, і аж донині, і більше не буде!
20І коли б Господь не вкоротив тих днів, то не спаслася б жодна людина. Але заради вибраних, яких Він вибрав, Він укоротив ті дні.
21Якщо тоді хто скаже вам: Ось тут Христос! Он там! — не вірте.
22Адже постануть лжемесії та лжепророки й чинитимуть ознаки та чудеса, щоби звести, якщо вдасться, і вибраних.
23Ви ж стережіться! Я все сказав вам наперед.
24Але в ті дні, після того горя, сонце померкне, і місяць не дасть свого світла,
25і зорі падатимуть з неба, і небесні сили захитаються.
26І тоді побачать Сина Людського, Який іде на хмарах з великою силою і славою.
27І тоді Він пошле ангелів, збере Своїх вибраних із чотирьох вітрів, від краю землі — до краю неба.
28Навчіться притчі від смоківниці. Коли вже її гілки стають м’якими і випускають листя, то знаєте, що близько літо.
29Так і ви, коли побачите, що це збувається, то знайте, що близько, вже при дверях.
30Запевняю вас, що не мине рід цей, як усе це збудеться.
31Небо й земля проминуть, а Мої слова не проминуть.
32Про той же день або годину не знає ніхто: ні ангели на небі, ні Син, а тільки Отець.
33Стережіться, пильнуйте [і моліться], бо не знаєте, коли той час настане.
34Як той чоловік, який, відходячи, залишив свій дім, дав своїм рабам владу, кожному його діло, а сторожеві наказав пильнувати.
35Тому пильнуйте, бо не знаєте, коли господар повернеться: увечері, опівночі, чи як заспіває півень,
36чи вранці, щоб коли несподівано прийде, не знайшов вас сплячими.
37А що Я вам кажу, кажу всім: Пильнуйте!