1Сталося так, що коли натовп, аби слухати Боже слово, тіснив Його, а Він стояв біля Генісаретського озера,
2то побачив два причалені до берега човни. Рибалки, відійшовши від них, полоскали сіті.
3Увійшовши до одного із човнів, який належав Симонові, велів йому трохи відплисти від берега. Він сів і навчав людей із човна.
4Коли ж перестав навчати, Він промовив до Симона: Відпливи на глибину і закинь сіті для риболовлі!
5А Симон у відповідь сказав [Йому]: Наставнику, цілу ніч ми трудилися, але нічого не піймали, та за словом Твоїм закину сіті!
6І, зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж їхні сіті почали рватися.
7Тож вони дали знак друзям у другому човні, щоби прийшли їм допомогти. І вони прийшли й наповнили обидва човни, так що ті стали потопати.
8Побачивши це, Симон-Петро припав до колін Ісуса, промовляючи: Відійди від мене, бо я грішний чоловік, Господи!
9Бо від кількості риби, що вони наловили, жах охопив його й усіх, хто був з ним,
10також і Якова, і Івана, синів Зеведеєвих, які були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: Не бійся — відтепер ти будеш ловити людей!
11І, витягнувши човни на землю, вони залишили все і пішли за Ним.
12І сталося так, що коли Він був в одному з міст, то ось чоловік, весь у проказі, побачивши Ісуса, упав долілиць і благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, то можеш мене очистити!
13Простягнувши руку, Він доторкнувся до нього й промовив: Хочу, стань чистим! І враз проказа зійшла з нього.
14І велів йому нікому про це не казати. — Але йди, — промовив Він, — покажися священикові, принеси за своє очищення так, як наказав Мойсей, — для свідчення їм!
15Однак чутка про Нього розійшлася далеко, і сходилося багато людей, щоби послухати й оздоровитися [в Нього] від своїх недуг.
16А Він відходив у пустинні місця і молився.
17І сталося одного дня, коли Він навчав, сиділи фарисеї і законовчителі, які поприходили з усіх сіл галилейських і юдейських та з Єрусалима; і сила Господня була в Ньому, щоб оздоровляти.
18І ось люди принесли на носилках чоловіка, який був паралізований, і намагалися внести його й покласти перед Ним.
19І, не знайшовши, як пронести його крізь натовп, вони вилізли на дах, та й крізь черепицю опустили його з носилками на середину перед Ісусом.
20Побачивши їхню віру, Він сказав: Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи!
21І книжники та фарисеї почали міркувати, кажучи: Хто ж Він, що говорить таку богозневагу? Хто може прощати гріхи, крім Самого Бога?
22Пізнавши їхні думки, Ісус сказав їм у відповідь: Що ви роздумуєте у ваших серцях?
23Що легше: сказати «прощаються тобі твої гріхи», чи сказати «встань і ходи»?
24Але щоб ви знали, що Син Людський має на землі владу прощати гріхи! І сказав паралізованому: Кажу тобі, встань, візьми свою постіль і йди до свого дому!
25І враз уставши перед ними, він узяв те, на чому лежав, і пішов до свого дому, прославляючи Бога.
26А всіх охопив жах; вони славили Бога, сповнені страхом, кажучи: Неймовірне ми бачили сьогодні!
27Після цього Він вийшов і побачив митника на ім’я Левій, який сидів на митниці, та й сказав йому: Іди за мною.
28Залишивши все, той устав і пішов слідом за Ним.
29Левій справив для Нього велику гостину у своєму домі; була там велика група митників та інших, які сиділи з Ним при столі.
30А книжники та фарисеї нарікали на Його учнів, кажучи: Чому ви їсте і п’єте з митниками та грішниками?
31А Ісус у відповідь їм сказав: Лікаря потребують не здорові, а хворі.
32Я прийшов закликати до покаяння не праведних, а грішних.
33Вони ж відказали Йому: Учні Івана часто постять і моляться, учні фарисеїв також, а Твої їдять і п’ють!
34Він промовив до них: Чи можете ви змусити постити весільних гостей, доки молодий з ними?
35Але прийдуть дні, коли молодого заберуть від них, тоді в ті дні й поститимуть!
36І Він розповів їм притчу, що ніхто, відірвавши кусок нового одягу, не пришиває до старого одягу, бо і нове порве, і до старого не згодиться латка з нового.
37І ніхто не вливає молодого вина в старі бурдюки, бо молоде вино прорве бурдюки — і само виллється, і бурдюки пропадуть.
38Але молоде вино треба вливати до нових бурдюків, [тоді те і друге збережеться].
39І ніхто, покуштувавши старого, не схоче молодого, бо скаже: Старе краще!