1І сталося тими днями, що вийшов указ кесаря Августа переписати всю землю.
2Цей перепис уперше відбувся, як Сирією володів Кириній.
3І йшли всі записатися, кожний до свого міста.
4Пішов і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеємом, — бо був він з дому та з роду Давидового, —
5записатися з Марією, зарученою з ним [жінкою], яка була вагітна.
6І сталося ж так, що коли вони були там, сповнилися дні, щоб їй народити.
7І вона народила свого Первістка — Сина, сповила Його й поклала в яслах, оскільки в гостиниці не було для них місця.
8А в тій місцевості були пастухи, які вночі перебували в полі та стерегли свою отару.
9Аж [ось] Господній ангел став між ними, і слава Господня осяяла їх, і вони були охоплені великим страхом.
10Та ангел сказав їм: Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, яка буде для всього народу:
11для вас сьогодні в місті Давида народився Спаситель, Який є Христос Господь.
12А ось вам ознака: знайдете сповите Немовля, Яке лежить у яслах.
13І раптом з’явилася біля ангела сила-силенна небесного війська; вони хвалили Бога і проголошували:
14Слава Богові на висоті, а на землі — мир у людях доброї волі!
15І сталося, що коли ангели відійшли від них на небо, пастухи почали говорити один одному: Ходімо у Вифлеєм і погляньмо, що там сталося, про що Господь сповістив нам!
16Поспішаючи, вони прийшли та знайшли Марію, Йосифа й Немовля, Яке лежало в яслах.
17Побачивши, вони розповіли про те, що було сказано їм про цю Дитину.
18І всі ті, які чули, здивувалися зі сказаного їм пастухами.
19Марія ж зберігала всі ці слова, беручи до свого серця.
20А пастухи повернулися, славлячи й вихваляючи Бога за все, що чули та бачили, як їм було сказано.
21Як виповнилося вісім днів, — коли мали обрізати Його, — то дали Йому Ім’я Ісус, як проголосив ангел ще перед Його зачаттям в утробі.
22І коли, згідно із Законом Мойсея, минули дні очищення, то принесли Його до Єрусалима, щоби поставити перед Господом,
23як то записано в Господньому Законі: кожне немовля чоловічої статі, яке є первородним, назветься святим для Господа.
24І щоб скласти жертву, згідно зі сказаним у Законі Господнім, — дві горлиці або два молодих голуби.
25В Єрусалимі був один чоловік на ім’я Симеон, людина праведна й побожна, який очікував утіхи Ізраїля, і Святий Дух був на ньому.
26І було йому обіцяно Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього.
27І привів його Дух до храму. Коли батьки внесли Немовля Ісуса, щоби зробити з Ним за законним звичаєм,
28він узяв Його на руки, віддав хвалу Богові, та й сказав:
29Нині відпускаєш Свого раба, Владико, згідно зі Своїм словом, у мирі,
30бо мої очі побачили Твоє Спасіння,
31яке Ти приготовив перед обличчям усіх народів:
32Світло відкриття для язичників і славу Твого народу Ізраїля!
33І Його батько та мати дивувалися тим, що говорилося про Нього.
34А Симеон поблагословив їх і сказав Марії, Його матері: Ось, Цей поставлений на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі, як ознака суперечок;
35і тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрилися думки багатьох сердець!
36І була тут Анна — пророчиця, дочка Фануїла з роду Асира; вона дожила до глибокої старості, а з чоловіком прожила сім років від дівоцтва свого;
37вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, служачи вдень і вночі постом та молитвами.
38Прийшовши в той час, вона прославляла Господа і говорила про Нього всім, хто чекав на викуплення Єрусалима.
39А як виконали все за Законом Господнім, вони повернулися до Галилеї, до свого міста Назарета.
40Дитина ж росла й міцніла, сповнюючись мудрості, і благодать Божа була на Ній.
41Його батьки щороку ходили в Єрусалим на свято Пасхи.
42І коли виповнилося Йому дванадцять років, вони за звичаєм пішли на свято [в Єрусалим].
43А як закінчилися дні свята, вони поверталися, а Хлопець Ісус залишився в Єрусалимі; та не знали того Його батьки, [Йосиф і мати].
44Вони думали, що Він десь у натовпі. Пройшли день дороги і стали шукати Його поміж родичами та знайомими;
45і, не знайшовши, вони повернулися до Єрусалима й там шукали Його.
46І сталося, що через три дні знайшли Його в храмі; Він сидів серед учителів, слухав їх та розпитував.
47Усі, які слухали, дивувалися з Його розуму та відповідей.
48Побачивши Його, вони здивувалися; і мати Його сказала Йому: Дитино, чому Ти нам таке вчинив? Ось Твій батько і я, страждаючи, шукали Тебе.
49А Він відповів їм: Чому ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що Мені треба бути при справах Мого Отця?
50Та вони не зрозуміли тих слів, які Він їм сказав.
51І пішов Він з ними, і прибув у Назарет, і слухався їх. А Його мати зберігала всі ті слова у своєму серці.
52А Ісус набував мудрості, віку та благодаті — у Бога і в людей.