1Підхопивши, Йов сказав:
2По правді знаю, що так є. Бо як смертна людина буде праведною перед Господом?
3Адже якщо бажає судити Його, Він його не слухатиме, щоб не відказав на одне його слово з тисячі.
4Бо Він є мудрий розумом, сильний і великий. Хто, твердо ставши перед Ним, залишився?
5Він старими робить гори, і вони не знають, Він перекидає їх гнівом.
6Він трясе піднебесною від основ, її стовпи хитаються.
7Він говорить сонцеві, — і не сходить, а зорі запечатує.
8Він Сам розтягнув небо і ходить по морю, як по землі, —
9Він, Хто творить Плеяду, Есперу, Арктура і кімнати півдня,
10Він, Хто чинить велике і незбагненне, славне і надзвичайне, якому немає рахунку.
11Якщо Він пройде повз мене, то я не побачу. І якщо мине мене, я зовсім не пізнав.
12Якщо Він змінить, хто відверне? Чи хто Йому скаже: Що Ти вчинив?
13Адже Він відвернув гнів, зігнулися під Ним кити, що під небом.
14Чи ж мене вислухає, чи розсудить мої слова?
15Бо хоч я є праведний, не вислухає мене, благатиму Його суду.
16Якщо ж закличу, і почує, то не повірю, що Він мене вислухав.
17Хіба Він не знищить мене темрявою? Численні ж мені зродив ураження без причини.
18Адже не дає мені передихнути, наповнив мене гіркотою.
19Бо ж Він силою міцний. Тож хто чинитиме опір Його судові?
20Адже якщо я буду праведний, то мої уста будуть безбожні. І якщо буду непорочним, то виявлюсь викривленим.
21Бо якщо я зробив безбожне, не взнав я душею, але забирається моє життя.
22Тому я сказав: Великого і сильного нищить гнів,
23бо нікчемні смертю безбожною помирають, але праведних висміюють.
24Адже вони передані в руки безбожних. Обличчя судів її покриває. Якщо ж не Сам Він, хто це?
25Життя ж моє легше за бігуна. Відбігли і не побачили.
26І чи є слід дороги корабля, чи орла, що ширяє, який шукає їжу?
27Бо якщо скажу, забуду говорити, схилившись обличчям, стогнатиму.
28Тремчу всіма членами тіла, бо знаю що не залишиш мене невинним.
29Якщо ж я є безбожним, то чому я не помер?
30Бо хоч би я помився снігом і очистився чистими руками,
31вдосталь Ти мене занурив у нечистоту, і одяг відчув огиду до мене.
32Адже Ти не є людиною, як я, Якому протистоятиму, щоб ми разом прийшли на суд.
33О, якби в нас був посередник, обвинувач і той, хто вислухає між обома!
34Нехай Він забере від мене палицю, і Його страх хай мене не тривожить,
35і я не боятимусь, але промовлятиму, бо я того не свідомий.