1Я поклав завіт моїм очам, — і не подумаю про дівицю.
2А яку частку Бог визначив згори, і який спадок Всесильного з висот?
3Хіба згуба не для неправедного, а відчуження не для тих, які чинять беззаконня?
4Хіба Він сам не побачить мою дорогу і не порахує всі мої кроки?
5Якщо ж я ходив з тими, які висміюють, якщо ж і моя нога поспішала на обман,
6нехай вже стану я на справедливу вагу, а Господь знає мою невинність.
7Якщо моя нога ухилилася з дороги, якщо ж і моє серце пішло за оком, якщо ж і моїми руками я доторкнувся до дарів,
8то нехай сію я, а інші хай їдять, і нехай виявлюся без кореня на землі.
9Якщо моє серце пішло за жінкою іншого чоловіка, якщо я і таємно очікував біля її дверей,
10то нехай і моя жінка вгодить іншому, а мої діти хай зазнають приниження.
11Бо опоганити заміжню жінку — це гнів люті, який не зупинити.
12Адже це — вогонь, що горить з усіх боків, куди тільки нападав, до кореня знищував.
13Якщо ж і знехтував я судом мого слуги чи служниці, коли вони в мене судилися,
14то що я зроблю, коли Господь мені вчинить допит? Якщо ж відвідає, то яку відповідь дам?
15Чи не так, як і я постав у лоні, постали і вони? Ми ж постали в тому ж лоні.
16А немічні задовольнили потребу, яку лиш мали, я ж не відкинув око вдови.
17Якщо ж я сам їв кусень мого хліба, а сироті не подав, —
18хоча я від моєї молодості годував сироту, як батько, і наставляв від лона моєї матері, —
19якщо ж я не зглянувся на нагого, який гинув, і не одягнув,
20і слабкі мене не поблагословили, а їхні плечі не грілися з постригу моїх ягнят,
21якщо я підняв проти сироти руку в надії, бо в мене була велика допомога,
22то нехай же відпаде моє плече від ключиці, а моя рука нехай відламається від ліктя.
23Адже мене охопив Господній страх, і його тягаря я не перенесу.
24Якщо я поклав золото, як мою силу, якщо ж і на дорогоцінний камінь я поклав надію,
25якщо ж я зрадів, коли моє багатство стало великим, якщо ж і на нечисленне я поклав свою руку,
26чи не побачу сонце, що сходить, що заходить, а місяць, що маліє? Адже це не від них.
27І якщо потай обманене було моє серце, якщо ж і поцілував я мою руку, приклавши до моїх уст,
28то це вже мені нехай вважається за найбільше беззаконня, бо я вчинив обман перед Всевишнім Господом.
29Якщо ж я і зрадів падінням моїх ворогів, і моє серце сказало: Добре! —
30то нехай же тоді моє вухо почує моє прокляття, і нехай перешіптується народ, коли мені чинять зло.
31Якщо ж часто мої служниці казали: Хто дав би нам насититися його тілом? Хоч я був дуже добрий.
32Чужинець не мешкав назовні, а мої двері були відкриті для кожного, хто приходив.
33Якщо ж, грішачи, я несвідомо скрив мій гріх,
34бо не посоромився великої юрби, щоб перед ними признатися? Хіба ж дозволив я слабому вийти з моїх дверей з порожнім подолом?
35О, хто б мені дав того, хто вислухав би мене! Якщо я не побоявся Господньої руки, а письмо, яке я мав проти когось,
36читав, поклавши, як вінець на плечі,
37і якщо його не віддав я, подерши, і нічого не взявши від боржника,
38якщо проти мене коли-небудь земля застогнала, якщо і її борозни разом заплакали,
39якщо ж я з’їв її силу сам безплатно, якщо ж я засмутив, забравши душу власника землі,
40то замість пшениці нехай мені вийде будяк, а замість ячменю — бур’ян! І Йов зупинився у своїй мові.