Job 30
1 А тепер найменші висміяли мене, тепер повчають мене частково ті, чиїх батьків я мав за ніщо, яких я не вважав гідними псів моїх черід.
2 І навіщо мені сила їхніх рук? Через них загинула повнота.
3 Бездітний у біді і голоді. Вони вчора втекли від біди і від скрути посухи.
4 Ті, хто оточує соляні місця при звуку, для яких солене було їм їжею, котрі без честі й знехтувані, зубожілі від усякого добра, які й коріння дерев жували від великого голоду.
5 Повстали на мене злодії,
6 доми яких були кам’яними печерами.
7 З-посеред милозвучних кущів закричать вони, — котрі жили під дикою зеленню.
8 Сини безумних і нечесних, їхні імена і слава згладжені із землі.
9 А тепер я — їхні гусла, і вони мене мають за притчу.
10 Гидували ж мною, відступивши далеко, а для мого обличчя не стримувалися від плювання.
11 Адже Він, відкривши Свій сагайдак, заподіяв мені зло, і вони позбулися уздечки моєї присутності.
12 З правого боку нащадків вони повстали, простягнули свою ногу і пішли проти мене стежками їхньої згуби.
13 Знищили мої стежки, бо Він скинув мій одяг.
14 Своїми стрілами Він мене прошив, учинив мені, як бажає, я на стражданнях замішаний.
15 Мої страждання повертаються, моя надія відійшла, наче вітер, і моє спасіння, наче хмара.
16 Тепер же на мені виллється моя душа, а мене охоплюють дні страждань.
17 Вночі мої кості розгорілися, а моє сухожилля послабло.
18 Великою силою схопила недуга мій одяг, оточила мене, наче облямівка мого одягу.
19 Схопила ж мене, наче глину, — моя частка в землі та в попелі.
20 І я заволав до Тебе, та Ти не чуєш мене, вони встали і подивилися на мене.
21 Ти ж напав на мене без пощади, бичував Ти мене сильною рукою.
22 Призначив Ти мене на страждання, і Ти відкинув мене від спасіння.
23 Знаю, що мене зітре смерть, бо кожному смертному земля — дім.
24 Якби добрим було на себе накласти руки, чи попросивши іншого, він зробив би це мені.
25 Я ж плакав над кожним немічним, стогнав, бачачи чоловіка в скруті.
26 Тож я, очікував добра, та ось, мене зустріли скоріше злі дні.
27 Моє нутро заклекотало і не замовчить, випередили мене дні бідноти.
28 Стогнучи, я пішов, не замикаючи уст, став у зборі, волаючи.
29 Я став братом сирен і другом страусів.
30 Моя шкіра сильно почорніла, а мої кості від спеки згоріли.
31 Мої гусла перейшли на плач, а мій спів — мені на ридання.