1А тепер найменші висміяли мене, тепер повчають мене частково ті, чиїх батьків я мав за ніщо, яких я не вважав гідними псів моїх черід.
2І навіщо мені сила їхніх рук? Через них загинула повнота.
3Бездітний у біді і голоді. Вони вчора втекли від біди і від скрути посухи.
4Ті, хто оточує соляні місця при звуку, для яких солене було їм їжею, котрі без честі й знехтувані, зубожілі від усякого добра, які й коріння дерев жували від великого голоду.
5Повстали на мене злодії,
6доми яких були кам’яними печерами.
7З-посеред милозвучних кущів закричать вони, — котрі жили під дикою зеленню.
8Сини безумних і нечесних, їхні імена і слава згладжені із землі.
9А тепер я — їхні гусла, і вони мене мають за притчу.
10Гидували ж мною, відступивши далеко, а для мого обличчя не стримувалися від плювання.
11Адже Він, відкривши Свій сагайдак, заподіяв мені зло, і вони позбулися уздечки моєї присутності.
12З правого боку нащадків вони повстали, простягнули свою ногу і пішли проти мене стежками їхньої згуби.
13Знищили мої стежки, бо Він скинув мій одяг.
14Своїми стрілами Він мене прошив, учинив мені, як бажає, я на стражданнях замішаний.
15Мої страждання повертаються, моя надія відійшла, наче вітер, і моє спасіння, наче хмара.
16Тепер же на мені виллється моя душа, а мене охоплюють дні страждань.
17Вночі мої кості розгорілися, а моє сухожилля послабло.
18Великою силою схопила недуга мій одяг, оточила мене, наче облямівка мого одягу.
19Схопила ж мене, наче глину, — моя частка в землі та в попелі.
20І я заволав до Тебе, та Ти не чуєш мене, вони встали і подивилися на мене.
21Ти ж напав на мене без пощади, бичував Ти мене сильною рукою.
22Призначив Ти мене на страждання, і Ти відкинув мене від спасіння.
23Знаю, що мене зітре смерть, бо кожному смертному земля — дім.
24Якби добрим було на себе накласти руки, чи попросивши іншого, він зробив би це мені.
25Я ж плакав над кожним немічним, стогнав, бачачи чоловіка в скруті.
26Тож я, очікував добра, та ось, мене зустріли скоріше злі дні.
27Моє нутро заклекотало і не замовчить, випередили мене дні бідноти.
28Стогнучи, я пішов, не замикаючи уст, став у зборі, волаючи.
29Я став братом сирен і другом страусів.
30Моя шкіра сильно почорніла, а мої кості від спеки згоріли.
31Мої гусла перейшли на плач, а мій спів — мені на ридання.