1Тому й ми, маючи довкола себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всяку гордість та гріх, що нас легко обплутує, з терпінням прямуймо до тієї боротьби, яка перед нами,
2дивлячись на Проводиря і Вершителя віри, на Ісуса, Який, незважаючи на сором, замість належної Йому радості перетерпів хрест і сів праворуч Божого престолу.
3Подумайте ж про Того, Хто від грішників перетерпів таку наругу над Собою, щоб ви не знемоглися та не ослабли вашими душами.
4Ви ще не боролися до крові, воюючи з гріхом.
5І забули про заклик, що звернений до вас як до синів: Сину мій, не нехтуй Господніми картаннями і не падай духом, коли Він докоряє.
6Адже кого Господь любить, того й карає, і б’є кожного сина, якого приймає.
7Якщо зазнаєте докору, то з вами Бог поводиться, як із синами. Хіба є такий син, якого батько не картає?
8Якщо ж ви залишаєтеся без картання, якого зазнавали всі, тоді ви незаконні діти, а не сини.
9До того ж ми мали наших тілесних батьків, які карали, і ми соромилися, то чи не значно більше повинні коритися Отцеві духів, аби жити?
10Ті — на короткий час нас карали, коли вважали це за потрібне, а Цей — для нашої користі, щоб ми стали учасниками Його святості.
11Усяке ж покарання в даний час не здається радістю, але смутком; та згодом ті, які навчені ним, приносять мирний плід праведності.
12Тому випростайте опущені руки і знеможені коліна,
13і стежки для ваших ніг зробіть прямими, аби кульгаве не збочило, але радше щоб виправилося.
14Майте мир з усіма і святість, без яких ніхто не побачить Господа.
15Пильнуйте, щоб ніхто не був позбавлений Божої благодаті, аби хто не наробив прикрощів, коли випустить гіркий корінь, та щоб ним багато хто не опоганився;
16аби не був хто блудником або нечестивим, як Ісав, який за одну страву віддав своє первородство.
17Тож знайте, що й тоді, коли він забажав успадкувати благословення, — був відкинутий, хоча зі слізьми його шукав, бо не знайшов можливості покаятися.
18Адже ви приступили не [до гори], до котрої можна доторкнутися, ні до палаючого вогню, і хмари, і темряви, і бурі,
19і звука сурми, і голосу мови; його почувши, вони просили, аби більше не звучало до них слово,
20тому що не могли знести наказу: Коли б і тварина доторкнулася до гори, то нехай буде побита камінням!
21І таким страшним було те видовище, що Мойсей сказав: Я наляканий і тремчу.
22Але ви приступили до гори Сіон, до міста Живого Бога, до небесного Єрусалима, до десятків тисяч ангелів, до торжества,
23до Церкви первістків, записаних на небі, до Бога — Судді всіх, до духів праведників, які досягли досконалості,
24до Посередника Нового Завіту — Ісуса — і до крові очищення, яка краще промовляє від крові Авеля.
25Пильнуйте, аби не відректися Того, Хто говорить. Якщо ті, котрі зреклися того, хто пророкував на землі, не уникнули кари, то тим більше ми, коли зрікаємося Того, Хто з неба,
26і голос Якого тоді захитав землею, і Який тепер обіцяв, кажучи: Ще раз Я захитаю не тільки землею, але й небом.
27Оце «ще раз» означає заміну того, що хитається, як такого, що створене, аби залишилося непохитним.
28Тому, одержуючи непохитне Царство, маємо благодать, якою служимо до вподоби Богові з побожністю і страхом.
29Адже наш Бог — це нищівний вогонь.