1Адже Закон, маючи тінь майбутніх благ, а не сам образ речей, не може ніколи тими самими жертвами, які щороку постійно приносяться, зробити досконалими тих, які приходять.
2Інакше вони перестали б приноситися, бо в тих, які здійснюють служіння і які раз очистилися, не було би більше жодного усвідомлення гріхів.
3Але в них — щорічне нагадування про гріхи,
4оскільки неможливо, щоб кров телят і козлів усувала гріхи.
5Тому, входячи у світ, Він каже: Жертв і приношень Ти не схотів, але Ти підготував Мені тіло.
6Всепалення і жертви за гріх Тобі не до вподоби.
7Тоді Я сказав: Ось іду, — на початку книги написано про Мене, — щоб виконати, Боже, Твою волю.
8Сказавши спочатку, що ні жертв, ні приношень, ні всепалень за гріхи, які приносяться, згідно із Законом, — не забажав Ти і не вподобав Собі,
9а потім додав: Ось іду, щоб виконати волю Твою. Він скасовує перше, щоби поставити друге.
10Згідно з цією волею ми освячені одноразовим принесенням тіла Ісуса Христа.
11І кожний священик стояв щоденно на служінні, аби багато разів приносити ті самі жертви, які ніколи не можуть усунути гріхів.
12Він же, принісши один раз жертву за гріхи, назавжди сів праворуч Бога,
13далі очікуючи, доки Його вороги не будуть покладені до підніжка Його ніг.
14Адже одним принесенням Він назавжди вдосконалив тих, які освячуються.
15Свідчить нам і Дух Святий, згідно зі сказаним:
16Оце Завіт, який Я укладу з ними по тих днях, — говорить Господь, — дам Мої Закони в їхні серця і запишу їх у їхній розум,
17і більше не згадаю їхніх гріхів та їхнього беззаконня!
18А де є прощення їх, там вже немає приношення за гріх.
19Тому, брати, маючи відвагу входити до святині через кров Ісуса —
20новою і живою дорогою, яку Він відкрив нам через завісу, тобто через Своє тіло, —
21і маючи Великого Священика в Божому домі,
22приступаймо зі щирим серцем, у повноті віри, очистивши серця від недоброго сумління, обмивши тіла чистою водою.
23Непохитно тримаймося визнання надії, адже вірний Той, Хто обіцяв.
24Будьмо уважні один до одного, заохочуймо до любові та добрих діл;
25не залишаймо своїх зібрань, як то деякі ввели у звичку, але заохочуймо один одного, і тим більше, чим більше бачите, що наближається день.
26Адже коли ми добровільно грішимо після того, як одержали пізнання істини, то за гріхи немає більше жертви,
27а є якесь страшне очікування суду і палаючого вогню, що має пожерти противників.
28Як хто відрікся Закону Мойсея, той без милосердя гине при двох або трьох свідках.
29Зважте, наскільки суворішого покарання заслужить той, хто потоптав Божого Сина, хто не пошанував крові Завіту, якою освятився, хто зневажив Духа благодаті?
30Ми знаємо Того, Хто сказав: У Мене — помста, і Я відплачу, — [говорить Господь]. І знову: Господь судитиме Свій народ.
31Страшно попасти в руки Живого Бога!
32Тож згадуйте минулі дні, коли ви, просвітившись, витерпіли великий подвиг страждань:
33або будучи виставленими на посміховисько та знущання, або ж як спільники тих, які опинилися в такому становищі.
34Адже ви терпіли разом із в’язнями, з радістю приймали розграбування вашого майна, знаючи, що маєте для себе краще і вічне майно [на небі].
35Тому не залишайте вашої відваги, оскільки вона варта великої нагороди.
36Вам потрібна терпеливість, щоб виконати Божу волю і одержати обітницю.
37Адже ще трохи, дуже недовго — і прийде Той, Хто йде, — і не забариться.
38Праведний Мій житиме вірою, а коли відступить, то Моя душа не матиме вподобання в ньому.
39Ми ж не з тих, які відступають на загибель, але з тих, які вірять для спасіння душі.