1Так мені показав Господь: ось знаряддя ловця.
2І Він сказав: Що ти бачиш, Амосе? Я ж відказав: Знаряддя ловця. І Господь сказав мені: Прийшов кінець на Мій народ Ізраїля, більше не буду його минати.
3І стелі храму закричать. У той день, — говорить Господь, — численний той, хто впав на всякому місці, Я накладу мовчанку.
4Послухайте це, ви, що зранку гнобите бідного і насилуєте вбогого землі,
5що кажете: Коли мине місяць і субота, і продаватимемо, і відкриємо скарби, щоби зробити міру малою і щоби зробити важки великими, і зробити неправедний важок,
6аби купити бідних сріблом і впокорених за взуття, і торгуватимемо всяким плодом?
7Клянеться Господь проти гордості Якова: Не забудуться всі ваші діла до переможного!
8Тож хіба цими не буде збентежена земля, і не заплаче кожний, хто в ній живе, і не піде, наче ріка вигублення, і не зійде, наче Єгипетська ріка?
9І буде в той день, — говорить Господь, — і сонце зайде в полудень, і потемніє вдень на землі світло.
10І оберну ваші свята на плач, і всі ваші пісні — на плач, і накладу мішковину на кожне стегно і на будь-яку лисину голови, і поставлю його, як ридання за улюбленим, і тих, що з ним, як день болю.
11Ось приходять дні, — говорить Господь, — і пошлю голод на землю, не голод хліба чи спрагу води, але голод почути Господнє слово.
12І зрушаться води, як води моря, і з півночі аж до сходу оббігатимуть, шукаючи Господнє слово, та не знайдуть.
13Того дня не стане через спрагу гарних дівчат і юнаків,
14тих, що клянуться надолуженням Самарії і говорять: Живе твій Бог, Дане! Живе твій Бог, Бог, Вирсавіє! Тож вони впадуть, і більше не встануть.