1Так показав мені Господь: ось ранній рій сарани, що приходить, і одна личинка сарани — цар Ґоґ.
2Станеться, що коли він закінчить пожирати траву землі, я скажу: Господи, Господи, будь милосердний! Хто підніме Якова? Адже він — нечисленний.
3Розкайся над цим, Господи. Цього не буде, — говорить Господь.
4Так мені показав Господь, і ось Господь закликав суд у вогні, і він пожер велику безодню та пожер частку.
5І я сказав: Господи, Господи, зупини! Хто підніме Якова? Бо він — нечисленний.
6Розкайся над цим, Господи. І цього не станеться! — говорить Господь.
7Так показав мені Господь, і ось хтось стоїть на адамантовій стіні, і в його руці — адамант.
8І промовив Господь до мене: Що ти бачиш, Амосе? Я ж відказав: Адамант. І сказав Господь мені: Ось Я ставлю адамант посеред Мого народу Ізраїля, більше не продовжуватиму його минати.
9І знищені будуть жертовники сміху, жертви Ізраїля будуть спустошені, і повстану мечем на дім Єровоама.
10Амасія, священик Ветиля, послав до ізраїльського царя Єровоама, кажучи: Проти тебе Амос чинить заколоти посеред дому Ізраїля. Земля не може витримати всіх його слів!
11Тому що Амос так говорить: Від меча прийде до кінця Єровоам, а Ізраїль буде поведений полоненим зі своєї землі!
12І промовив Амасія до Амоса: Видючий, іди геть! Відійди собі до землі Юди і там живи, там і пророкуватимеш!
13А у Ветилі більше не будеш пророкувати, бо це — святощі царя і дім царства.
14Амос відповів і сказав Амасії: Я не був пророком ні сином пророка, проте я був лишень пастухом і збирачем ягід з дерев.
15Та Господь узяв мене від овець, і Господь сказав мені: Іди, пророкуй проти Мого народу Ізраїля!
16І тепер послухай Господнє слово: Ти говориш: Не пророкуй проти Ізраїля і не докучай домові Якова.
17Через це так говорить Господь: Твоя жінка в місті буде розпусницею, твої сини і твої дочки впадуть від меча, а твоя земля шнурком буде розміряна, і ти скінчишся в нечистій землі, а Ізраїль буде відведений полоненим зі своєї землі.