1Коли колотнеча вгамувалася, Павло скликав учнів, потішив і поцілував їх, та й вибрався йти до Македонії.
2Пройшовши ті краї й підбадьоривши тамтешніх багатьма виступами, він прибув до Греції
3і прожив там три місяці. Оскільки юдеї вчинили змову проти нього, коли він хотів відплисти до Сирії, то він надумав повернутися через Македонію.
4З ним пішов [аж до Азії] син Пірра Сопатер з Вереї, солуняни Аристарх і Секунд, дервієць Гай, Тимофій та азійці Тихик і Трохим.
5Вони вирушили раніше й очікували нас у Троаді,
6а ми відпливли після днів Опрісноків із Филип і прибули до них через п’ять днів у Троаду, де прожили сім днів.
7Першого ж дня тижня, коли ми зібралися для ламання хліба, Павло промовляв до них і, бажаючи відбути наступного дня, затягнув слово до півночі.
8У горниці, де ми зібралися, було багато світильників.
9А один юнак на ім’я Євтих сидів на підвіконні. Оскільки Павло довго промовляв. Його здолав глибокий сон. Зморений сном, він упав додолу з третього поверху; його підняли мертвим.
10Зійшовши, Павло припав до нього, обняв і сказав: Не тривожтеся, бо його душа в ньому!
11Повернувшись, він переломив хліб і спожив, і довго промовляв, аж до світанку, а після того відбув.
12А юнака привели живим, і безмірно зраділи.
13Ми ж, прийшовши до корабля, відпливли до Асона, маючи намір звідти взяти Павла, — він так нам наказав, тому що сам бажав іти пішки.
14Коли ж він приєднався до нас у Асоні, ми взяли його, та й прибули до Мітилени;
15наступного дня ми відпливли звідти і причалили напроти Хіоса. А через день відпливли до Самоса [і, перебувши в Трогилії], наступного дня прибули до Мілета,
16оскільки Павло надумав обминути Ефес, щоб не затриматися в Азії, бо він поспішав, аби при можливості бути в Єрусалимі на день П’ятидесятниці.
17А з Мілета, пославши в Ефес, він закликав пресвітерів Церкви.
18Коли вони прибули до нього, він промовив до них: Ви знаєте, що з першого дня, відколи прийшов до Азії, я перебував з вами весь час,
19служачи Господу з усією покірливістю, зі слізьми та випробуваннями, яких зазнав через змови юдеїв;
20я не ухилявся ні від чого, що вам корисне, аби говорити вам і навчати вас прилюдно і по домах,
21засвідчуючи юдеям і грекам покаяння перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса.
22І ось тепер я, зв’язаний Духом, іду в Єрусалим, не знаючи, що там мене спіткає,
23проте Святий Дух у кожному місці свідчить мені, кажучи, що мене очікують кайдани та муки.
24Але Я [ні про що не турбуюся] і не дорожу [своєю] душею, лише б [з радістю] закінчити свою дорогу та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса: засвідчити Радісну Звістку Божої благодаті!
25І ось тепер я знаю, що більше не побачите мого обличчя всі ви, між якими я ходив, проповідуючи [Боже] Царство.
26Тому свідчу вам сьогодні, що я чистий від крові всіх!
27Адже я не ухилявся від того, щоб об’явити вам усю Божу волю.
28Пильнуйте себе та всю отару, в якій вас Дух Святий поставив єпископами, щоби пасти Церкву [Господа і] Бога, яку Він придбав Своєю кров’ю.
29[Бо] я знаю, що після мого відходу прийдуть до вас хижі вовки, які не будуть щадити отари.
30І з-поміж вас самих постануть мужі, які будуть говорити перекручене, аби потягти учнів слідом за собою.
31Тому пильнуйте, пам’ятаючи, що я зі слізьми три роки, день і ніч, не переставав навчати кожного з вас.
32І тепер доручаю вас Богові та Слову Його благодаті, яке може збудувати й дати спадщину між усіма освяченими.
33Срібла, золота чи одягу я не жадав ні від кого.
34Самі знаєте, що моїм потребам і тим, хто був зі мною, послужили ось ці руки.
35Я вам увесь час показував, що так працюючи, треба захищати немічних і згадувати слова Господа Ісуса, Який Сам сказав: Блаженніше давати, ніж брати!
36Промовивши це, він опустився на коліна та помолився з ними всіма.
37Великий же був плач усіх! Припадаючи Павлові до шиї, вони цілували його,
38сумуючи найбільше через слова, які сказав, що більше не побачать його обличчя. І вони провели його до корабля.