1І сталося в третьому році Осії, сина Іли, царя Ізраїля, зацарював Езекія, син Ахаза, царя Юди.
2Він був двадцятип’ятилітнього віку, коли зацарював, і двадцять дев’ять років царював у Єрусалимі. А ім’я його матері — Аву, дочка Захарії.
3І він робив те, що правильне в Господніх очах, згідно з усім, що робив його батько Давид.
4Він знищив високі місця, розбив усі стовпи, винищив священні гаї і мідного змія, якого зробив Мойсей, бо аж до тих днів ізраїльські сини йому кадили, і назвав його Неестан.
5Він покладав надію на Господа, Бога Ізраїля, і після нього, ні між тими, які були перед ним, не було подібного до нього між царями Юди.
6І він прив’язався до Господа, не відступив від Нього і дотримувався Його заповідей, які заповів Мойсей.
7І Господь був з ним, у всьому, що чинив, він був розумним. І він відступив від царя ассирійців, і не служив йому.
8Він побив филистимців аж до Ґази і аж до її околиці, від сторожової вежі й аж до укріпленого міста.
9І сталося, що в четвертому році царя Езекії (це сьомий рік Осії, сина Іли, царя Ізраїля) прийшов Саламанассар, цар ассирійців, проти Самарії, взяв її в облогу
10і наприкінці трьох років заволодів нею, — у восьмому році Езекії (це дев’ятий рік Осії, царя Ізраїля), і Самарія була захоплена.
11І цар ассирійців виселив жителів Самарії до ассирійців і помістив їх в Алаї і в Аворі, біля ріки Ґозан, і в горах мідійців,
12оскільки вони не послухалися голосу Господа, їхнього Бога, і порушили Його завіт, — усього, що заповів Мойсей, Господній раб, вони не слухалися і не виконували.
13І в чотирнадцятому році царя Езекії прийшов Сеннахирім, цар ассирійців, проти укріплених міст Юди і захопив їх.
14І Езекія, цар Юди, відіслав послів до царя ассирійців у Лахіс, кажучи: Я згрішив, відвернися від мене. Що тільки на мене накладеш, понесу! І цар ассирійців наклав на Езекію, царя Юди, триста талантів срібла і тридцять талантів золота.
15Тож Езекія віддав усе срібло, яке знайшлося в Господньому домі та в скарбницях царського дому.
16У той час Езекія порубав двері Господнього храму і кріплення, які позолотив Езекія, цар Юди, і дав їх цареві ассирійців.
17Цар ассирійців послав Тартана, Рафіса, Рапсака з Лахіса до царя Езекії з великою армією проти Єрусалима, вони прийшли та підійшли до Єрусалима і стали при водогоні горішньої купелі, яка є на дорозі поля прядильників.
18Вони загукали до Езекії, і до нього вийшли Еліякім, син Хелкія, економ, Сомна, писар, і Йоас, син Асафа, літописець.
19І сказав їм Рапсак: Скажіть же Езекії: Так говорить великий цар, цар ассирійців: Що це за надія, на яку ти покладаєшся?
20Ти сказав, а це лише слова уст: У мене є рада і армія для війни. Тож тепер, на кого надіючись, відступив ти від мене?
21Ось тепер ти поклав надію на себе, на цю зломлену палицю з тростини, на Єгипет. Як лиш чоловік підіпреться нею, вона ввійде в його руку і її проб’є. Таким є фараон, цар Єгипту, для всіх, хто надіється на нього.
22Оскільки ти мені сказав: Ми поклали надію на Господа Бога: Хіба це не Той, висоти Якого і Його жертовники відкинув Езекія і сказав Юді та Єрусалимові: Будете поклонятися перед цим жертовником, що в Єрусалимі! —
23то тепер підіть до мого володаря, царя ассирійців, і дам тобі дві тисячі коней, якщо зможеш зі свого боку дати на них вершників!
24І як відвернеш обличчя володаря, одного з найменших рабів мого володаря? І ти сам поклав надію на Єгипет, на колісниці й коні.
25Тож тепер, хіба ми без відома Господа прийшли на це місце, щоб його знищити? Господь промовив до мене: Піди проти цієї землі й знищ її!
26І сказав Еліякім, син Хелкія, і Сомна, і Йоас Рапсакові: Говори до твоїх слуг по-сирійськи, бо ми розуміємо, і не говори з нами по-єврейськи! Навіщо говориш до вух народу, який на мурах?
27Та Рапсак відповів їм: Хіба не до твого володаря і до тебе послав мене мій володар промовити ці слова? Хіба не до мужів, які перебувають на мурах, щоб їли свій кал і пили свою сечу разом з вами?
28І піднявся Рапсак, і закричав гучним голосом по-єврейськи, він заговорив і сказав: Послухайте слова великого царя ассирійців!
29Так говорить цар: Хай не підбурює вас Езекія словами, бо не може спасти вас з моєї руки.
30І хай не обнадіює вас Езекія Господом, кажучи: Господь обов’язково визволить нас, це місто не буде видане в руку царя ассирійців!
31Не слухайтесь Езекії, бо так говорить цар ассирійців: Укладіть зі мною мир, і вийдіть до мене, і кожний питиме зі свого виноградника, і кожний їстиме зі своєї смоківниці та питиме воду зі свого ставка,
32доки не прийду і не візьму вас до такої землі, як ваша земля, земля пшениці, вина, хліба і виноградників, до землі оливок з оливкового дерева і меду, — житимете і не помрете! І не слухайтесь Езекії, бо обманює вас, кажучи: Господь нас спасе!
33Хіба врятували боги народів кожний свою країну з руки царя ассирійців?
34Де є бог Емату і Арфада? Де є бог Сепфаруена? І хіба звільнили Самарію з моєї руки?
35Хто з усіх богів землі, який спас свої землі від моєї руки? Чи врятує Господь Єрусалим від моєї руки?
36Вони мовчали і не відповіли йому ні слова, бо був наказ царя, що закликав: Не відповідатимете йому!
37І ввійшов Еліякім, син Хелкія, економ, і Сомна, писар, і Йоас син Асафа, літописець, до Езекії, роздерши одяг, і сповістили йому слова Рапсака.