1І сказав Давид у своєму серці, промовляючи: Тепер переданий буду одного дня в руки Саула, і мені не буде добра, якщо не врятуюся в землі филистимців, адже Саул не облишить шукати мене в усіх околицях Ізраїля, і не врятуюся з його руки.
2І Давид піднявся, а з ним — чотириста чоловік, і пішов до Анхуса, сина Аммаха, царя Ґета.
3І осів Давид з Анхусом у Ґеті, він і його мужі, кожен зі своїм домом, і Давид, і обидві його жінки — Ахінаам, єзраелітка, та Авіґея, колишня жінка Навала кармилійського.
4Саулові сповістили, що Давид утік у Ґет, тож він не продовжував більше його шукати.
5І сказав Давид Анхусові: Якщо ж твій раб знайшов милосердя у твоїх очах, нехай же дадуть мені місце в одному з міст, що в країні, і поселюся там. І навіщо твій раб перебуває з тобою в місті царя?
6І він дав йому в той день Селак. Через це Селак належав цареві юдейському — аж до цього дня.
7І час, упродовж якого Давид перебував у країні филистимців, складав рік і чотири місяці.
8І ходив Давид і його мужі, і нападали на всіх у Ґесірі та в Амаликіті. І ось земля була заселена тими, які прийшли від Ґелампсура, міст огороджених стінами, — аж до Єгипетської землі.
9І він громив землю, і не залишав при житті ні чоловіка, ні жінки. Якось він захопив отари, стада, ослів, верблюдів і одяг, і вони повернулися, і прийшли до Анхуса.
10А Анхус запитав Давида: На кого ви сьогодні напали? Давид же сказав Анхусові: На південь Юдеї і на південь Єсмеґи, і на південь Кенезії.
11Та я живими не залишив ні чоловіка, ні жінки, щоб не сповістили в Ґеті, кажучи собі: Щоб не донесли на нас у Ґеті, повідомляючи: Давид таке чинить! І це — його діяльність усі дні, які Давид перебував на рівнині филистимців.
12Тож Анхус дуже довіряв Давидові, кажучи: Він зовсім осоромлений у своєму народі, в Ізраїлі, тож буде мені рабом навіки.