1І з пустелі приходять до Саула на гору зіфейці й кажуть: Ось Давид переховується посеред нас на горі Ехела, що напроти Єссемуна.
2І Саул піднявся, і пішов у пустелю Зіф, а з ним — три тисячі вибраних мужів з Ізраїля, щоб шукати Давида в пустелі Зіф.
3І вийшов Саул на гору Ехела, напроти Єссемуна біля дороги, а Давид перебував у пустелі. І побачив Давид, що Саул прийшов за ним у пустелю,
4і Давид послав розвідників, і взнав, що Саул підходить підготовлений з Кеїли.
5І встав Давид потай, і приходить до місця, де спав Саул, там же — Авенир, син Нира, його полководець. Спав Саул у колісниці, а народ розмістився довкола нього.
6І відповів Давид, і запитав Ахімелеха, хета, і Авессу, сина Саруї, брата Йоава, кажучи: Хто піде зі мною до Саула в табір? І сказав Авесса: Я ввійду з тобою.
7І входить Давид і Авесса до народу вночі, аж ось Саул міцно спить у колісниці, а спис устромлений у землю біля його голови. Авенир же та його народ сплять довкола нього.
8І сказав Авесса до Давида: Замкнув Господь сьогодні твого ворога у твої руки, тож тепер проб’ю його раз списом до землі — і не повторю йому!
9Та Давид сказав Авессі: Не впокориш його! Бо хто підніме свою руку на Господнього помазаника і залишиться непокараним?
10І сказав Давид: Нехай живе Господь, якщо Господь не уразить його або не прийде його день, і він помре, або не піде на війну і додасться до свого роду.
11Зовсім не мені перед Господом піднести мою руку на Господнього помазаника! Тож тепер візьми спис з-перед його голови та посуд для води, і підемо до себе.
12І Давид взяв спис і посуд для води з-перед його обличчя, і вони пішли до себе. І не було того, хто дізнався, і не було того, хто бачив, і не було того, хто пробудився, — усі спали, бо на них напав Господній сон.
13А Давид перейшов на другий бік і став здалека на вершині гори, тож між ними була велика дорога.
14І закликав Давид до народу, і промовив до Авенира, гукаючи: Чи не відгукнешся, Авенире? І відповів Авенир, і сказав: Хто ти, що мене кличеш?
15І промовив Давид до Авенира: Хіба ти не муж, і хто такий, як ти в Ізраїлі? Тож навіщо не стережеш твого володаря-царя? Бо ввійшов один з народу, щоб убити твого володаря-царя.
16І не добра ця справа, яку ти вчинив! Нехай живе Господь, бо сини смерті, ви, що стережете вашого володаря-царя, Господнього помазаника! А тепер гляди! Де є спис царя і посуд для води, що біля його голови?
17І Саул упізнав голос Давида, і сказав: Чи це твій голос, сину Давиде? І сказав Давид: Твій раб, володарю-царю!
18І далі сказав: Навіщо це мій володар женеться за своїм рабом? Бо в чому я згрішив і яка несправедливість у мені знайшлася?
19А тепер нехай послухає мій володаря-цар слово свого раба. Якщо Бог тебе наводить на мене, хай запашними будуть твої жертви, а якщо людські сини, то вони прокляті перед Господом, бо сьогодні вони мене викинули, щоб я не закріпився в Господньому спадку, кажучи: Піди й служи іншим богам!
20І тепер нехай кров моя не впаде на землю перед Господнім обличчям, бо ізраїльський цар вийшов шукати мою душу, так як ганяються за нічним вороном у горах.
21І сказав Саул: Згрішив я! Повернися, дитино Давиде, бо не вчиню тобі зла, тому що моя душа дорогоцінна сьогодні у твоїх очах. Я був безглуздим і дуже нерозумним.
22І відповів Давид, і сказав: Ось спис царя. Нехай перейде один слуга і візьме його.
23І хай Господь поверне кожному по його справедливості та його вірі, бо Господь сьогодні видав тебе в мої руки, та я не забажав накласти свою руку на Господнього помазаника.
24І ось, так, як сьогодні твоя душа прославилася в моїх очах, так нехай прославиться моя душа перед Господом, і нехай Він покриє мене та вирве мене з усякого болю.
25І промовив Саул до Давида: Сину, ти благословенний; ти справді все здійсниш і неодмінно матимеш успіх. І Давид пішов своєю дорогою, а Саул повернувся до свого місця.