1Пророче слово Господа на землю Хадрах, і на Дамаску воно зупиниться; бо око Господа на всіх людей, а також на всі коліна Ізраїлеві, –
2І на Хамат, що межує з ним, на Тир і Сидон, бо він вельми став мудрим.
3І спорудив собі Тир фортецю, накопичив срібла, мов пороху, і золота, наче вуличної твані.
4Ось Господь учинить його вбогим, і уразить силу його в морі, і сам він буде винищений вогнем.
5І побачить це Ашкелон і жахнеться, і Ґаза, затремтить вельми, і Екрон також, бо осоромиться надія його; не стане царя в Ґазі, і Ашкелон буде безлюдним.
6Чуже плем’я буде жити в Ашдоді, і Я винищу зарозумілість филистимлян.
7І позбавлю крови уста його і мерзоти витягну з його зубів, і він дістанеться Богові нашому і буде, мов тисячник в Юдеї, і Екрон буде, як Євусей.
8І стану Я табором біля дому Мого супроти війська, супроти перехожих, що рухаються вперед і назад, і не буде вже проходити гнобитель, бо нині Моїми очима Я буду споглядати на це.
9Радій вельми, доню Сіону, веселися, доню Єрусалиму: це твій Цар іде до тебе, праведний і рятуючий, сумирний, що сидить на віслюкові; на молодому віслюкові, синові уярмленої.
10Тоді винищу колісниці у Ефраїма і коней в Єрусалимі, і поламаний буде бойовий лук; і Він сповістить мир народам, і володарювання Його буде від моря й до моря і від річки до рубежів землі.
11А що до тебе, заради крови заповіту твого Я визволю в’язнів твоїх з рову, в котрому немає води.
12Повертайтеся до фортеці, ви, бранці, що сподіваєтеся! Я сьогодні сповідаю, що поверну тобі удвічі.
13Бо, як лук, Я натягну Собі Юду і наповню лук Ефраїмом, і висуну синів твоїх, Сіоне, супроти синів твоїх, Яване, і вчиню тебе мечем лицаря.
14І з’явиться над ними Господь, і, як блискавка, вилетить стріла Його, і загремить Господь Бог рогом і рухатися буде в бурях полудневих.
15Господь Саваот буде захищати їх, і вони будуть винищувати і зневажатимуть каміння для праці, і будуть пити і гомоніти, неначе від вина, і виповняться, мов жертовні чаші, як наріжжя жертовника.
16І врятує їх Господь, Бог їхній, того дня, мов овець, народ Свій; бо, неначе каміння у вінці, вони засяють на землі Його.
17О, яка велика благодать Його і яка краса Його! Хліб одухотворить язика юнаків, і вино у юнок.