1Нагадуй їм підкорятися і коритися володарям і владі, бути готовими на всіляку добру справу,
2Нікого не лихословити, бути не сварливим, але тихим, і виявляти всіляку покору перед усіма людьми.
3Бо ми також були колись нерозважливі, непокірні, заблуклі, були рабами похотей і різноманітних розкошів, жили в злобі і заздрості, були бридкими, ненавиділи один одного.
4А коли з’явилася благодать і людинолюбство Рятівника нашого, Бога,
5Він урятував нас не за справами праведности, котрі ми звершили, а за Своєю милістю, купіллю відродження і оновлення Святим Духом,
6Котрого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, Рятівника нашого.
7Щоб, виправдавшись Його благодаттю, ми з надією стали спадкоємцями вічного життя.
8Слово це вірне; і я бажаю, щоб ти підтверджував про це, щоб ті, які увірували в Бога, старалися бути ревними на добрі справи: це добре і корисне людям.
9А недолугих змагань, і родоводів, розбрату, і суперечок про Закон уникай, бо вони безвартісні й марні.
10Від єретика, після першого і другого напучування, ухиляйся,
11Знаючи, що такий розбестився, грішить і вже самозасуджений.
12Коли пришлю до тебе Артема чи Тихика, поквапся прийти до мене в Нікополь; бо я поклав собі пробути там зиму,
13Законника Зіну і Аполлоса потурбуйся відправити так, щоб їм нічого не забракло.
14Нехай наші також навчаються на добрих справах, у забезпеченні необхідних потреб, щоб не були безплідні.
15Вітають тебе всі, що є зі мною. Вітай тих, що люблять нас у вірі. Благодать з усіма вами. Амінь.