1Отож, немає нині жодного осуду тим, котрі в Христі Ісусові живуть не за плоттю, а за Духом.
2Тому що закон Духу життя у Христі Ісусі звільнив мене від закону гріха і смерти.
3Оскільки Закон, знесилений плоттю, не мав сили, то Бог послав сина Свого в подобі гріховної плоті на пожертву за гріх, і осудив гріх у плоті,
4Щоб виправдання Закону звершилося в нас, що живуть не за плоттю, а за духом.
5Бо ті, що живуть за плоттю, про тілесне мають замір, а ті, що живуть за Духом, – про духовне.
6Задуми тілесні – то смерть, а задуми духовні – життя і мир.
7Тому що тілесні задуми є ворожнеча супроти Бога; бо Законові Божому не підкоряються і, зрештою, не можуть.
8А тому ті, що живуть за плоттю, Богові догодити не можуть.
9Але ви не у плоті, а в Дусі, якщо Дух Божий живе у вас. Якщо ж хтось Духа Христового не має, той якраз не Його.
10А якщо Христос у вас, то тіло мертве для гріха, а дух живий через праведність.
11А якщо Дух Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, живе у вас, то Той, Хто воскресив Христа із мертвих, оживить також ваші смертні тіла Духом Своїм, що живе у вас.
12Отож, браття, ми не боржники плоті, щоб жити за плоттю;
13Бо якщо живете за плоттю, то помрете, а якщо духом умертвляєте справи тілесні, то живі будете.
14Бо всі, що ведені Духом Божим, є сини Божі;
15Тому, що ви не прийняли духа рабства, щоб знову жити у страхові, але прийняли Духа усиновлення, Котрим кличемо: Авва, Отче!
16Саме Цей Дух засвідчує нашому духові, що ми є діти Божі.
17А якщо діти, то спадкоємці Божі, співспадкоємці-таки Христові, якщо страждаємо тільки з Ним, щоб з Ним разом і прославитися.
18Бо я гадаю, що нинішні тимчасові страждання нічого не варті у порівнянні з тією славою, котра відкриється в нас.
19Бо створіння з надією очікує появи синів Божих, –
20Тому що створіння підкорилося марноті не добровільно, але за волею того, хто підкорив його, – сподіваючись,
21Що й саме створіння звільнене буде від рабства тлінню для волі слави дітей Божих.
22Бо знаємо, що все створіння разом стогне і страждає донині;
23І не лише воно, але й ми самі, маючи першоплоди Духа, і ми в собі стогнемо, наджидаючи усиновлення, спокути тіла нашого.
24Бо ми врятовані надією. А надія, коли бачить, не є надія; бо якщо хтось бачить, то навіщо йому й сподіватися.
25Та коли сподіваємося того, чого не бачимо, тоді чекаємо з терпінням.
26Так само й Дух допомагає нам у немочах наших; бо ми не знаємо, за що молитися, як належить, але Сам Дух клопочеться за нас зітханнями невимовними.
27Однак Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка в Духа, тому що Він клопочеться за святих, з волі Божої.
28І ми знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним за Його волею, все сприяє доброму.
29Бо Кого Він передбачив, тим і визначив бути подібними образові Сина Свого, щоб Він був першовродженим поміж багатьма братами;
30А кого Він передбачив, тих і покликав; а кого виправдав, тих, отже, й прославив.
31То що сказати на це? Якщо Бог за нас, то хто супроти нас?
32Той, Котрий Сина Свого не пощадив, але віддав Його за всіх нас, як із Ним не дарує нам усього?
33Хто буде звинувачувати вибраних Божих? Бог виправдовує їх.
34Хто осуджує? Христос Ісус помер, але й воскрес. Він і є праворуч Бога, Він і клопочеться за нас.
35Хто нас відлучить од любови Христа: скорбота, чи утиски, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, або меч? Як написано:
36За Тебе умертвляють нас щодня, мають нас за овець, зрокованих на заклання.
37Але все це долаємо силою Того, Хто полюбив нас.
38Бо я певен, що ні смерть, ні життя, ні Ангели, ні започатки, ні сили, ні теперішнє, ні прийдешнє,
39Ні висота, ні глибина, ні інше якесь створіння не може відлучити нас від любови Божої у Христі Ісусі, Господі нашому.