1Хіба ви не знаєте, браття, – бо кажу знавцям Закону, – що закон має владу над людиною, але доки вона жива?
2Заміжня жінка прив’язана законом до живого чоловіка; а якщо помре чоловік, вона звільняється від закону заміжжя.
3А тому, якщо при живому чоловікові вийде за іншого, називається перелюбницею; а якщо помре чоловік, вона вільна од закону, і не буде перелюбницею, як вийде за іншого чоловіка.
4Так само й ви, браття мої, померли для Закону Тілом Христовим, щоб належати іншому, Воскреслому з мертвих, нехай же приносимо плід Богові.
5Бо коли ми жили за плоттю, тоді пристрасті гріховні, виявлені Законом, діяли у членах наших, аби приносити плід смерти.
6Але нині, коли ми померли для Закону, котрим були зв’язані, ми звільнилися від нього, щоб нам служити Богові в оновленому дусі, а не за давньою буквою.
7Ну, то що скажемо? Невже від Закону гріх? Зовсім ні. Але я не інакше пізнав гріх, як засобом Закону, бо я не розумів би й пожадання, якби Закон не казав: Не пожадай.
8Але гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мені всіляке пожадання; бо без закону гріх мертвий.
9Я жив свого часу без закону, та коли прийшла заповідь, – гріх ожив,
10А я помер, і, таким чином заповідь, котру дано мені для життя, послужила мені на смерть.
11Тому що гріх, взявши привід од заповіді, обдурив мене і умертвив нею.
12Тому Закон святий і заповідь свята, і праведна, і добра.
13Отож, невже добре вчинилося мені смертоносним? Зовсім ні. Але гріх, що виявився гріхом через те, що засобом доброго завдав мені смерть, аж так, що гріх стає украй грішний через заповідь.
14Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий гріхові.
15Бо не розумію, що вчиняю: бо не те вчиняю, що хочу, а що ненавиджу, те вчиняю.
16А якщо вчиняю те, чого не хочу, то погоджуюся із законом, що він добрий;
17А тому вже не я вчиняю те, але гріх, що живе в мені.
18Бо знаю, що не живе в мені, тобто в плоті моїй, добре; тому що бажання добра є в мені, але щоб учинити його, того не знаходжу.
19Доброго, котрого хочу, не вчиняю, а лихе, котрого не хочу, вчиняю.
20А якщо вчиняю те, чого не хочу, вже не я вчиняю те, але гріх, що в мені живе.
21Отож, я знаходжу закон, що, коли хочу чинити добре, озивається в мені лихе.
22Бо, з огляду на внутрішню людину, знаходжу вдоволення в Законі Божому.
23Але в членах моїх бачу інший закон, що протидіє законові розуму мого і вчиняє мене бранцем закону гріховного, що є в членах моїх.
24Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерти?
25Дякую Богові моєму Ісусом Христом, Господом нашим. Отож, той самий я розумом моїм служу Законові Божому, а плоттю – законові гріха.