1Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
2Господе! Ти нам притулок від роду й до роду.
3Передніше, аніж народилися гори, і Ти витворив землю і світ, і від віку й до віку Ти – Бог.
4Ти повертаєш людину у тлін і говориш: Поверніться, сини людські!
5Бо перед очима Твоїми тисяча літ, як день учорашній, коли він проминув і, немов сторожа нічна.
6Ти, наче повінь, несеш їх, мов сон, – як трава, котра уранці виростає, вранці квітне і зеленіє, а на вечір в’яне і сохне.
7Бо ми щезаємо від гніву Твого і від люті Твоєї ми збентежені.
8Ти поклав беззаконня наші перед Тобою і потаємні гріхи наші перед світлом обличчя Твого.
9Усі дні наші знебулися у гніві Твоєму; літа наші минають, як зітхання.
10Днів наших сімдесят літ, а при більшій міцності вісімдесят літ, і найкраща пора їхня – праця і печаль, бо минають швидко, і ми летимо.
11Хто знає силу гніву Твого? І лють Твою за мірою страху Твого?
12Навчи нас так рахувати дні наші, щоб нам надбати серцем мудрість.
13Обернися, Господе! Доки? Змилосердься над служниками Твоїми.
14Насить нас уранці милістю Твоєю, і ми будемо радіти і веселитися упродовж усіх днів наших.
15Розвесели нас за дні, в котрі ти уразив нас, за роки, в котрі ми бачили недобре.
16Нехай звершиться на служниках Твоїх діяння Твоє і на синах їхніх слава Твоя.
17І нехай буде прихильність Господа, Бога нашого, до нас, і в справі рук наших допоможи нам, у справі рук наших сприяй.