1Повчальна пісня Етана езрахеянина.
2Милості Твої, Господе, оспівуватиму вічно, з роду до роду звіщатиму істину Твою устами моїми.
3Бо я сказав: Навіки справджена милість, на небесах Ти утвердив вірність Твою, коли мовив:
4Я склав заповіта з вибраним Моїм, присягався Давидові, служникові Моєму.
5Навіки настановлю насіння твоє, нащадкам твоїм засную престол твій.
6І небеса славитимуть чудові діяння Твої, Господе, та вірність Твою у зібранні святих.
7Бо хто на небесах зрівняється з Господом? Хто поміж синами могутніх може бути схожий на Господа?
8Вельми бояться Бога у великій громаді святих, грізний Він для всіх, хто оточує Його.
9О, Господе, Боже сил! Хто сильніший, від Тебе, Господе? Або від Твоєї вірности, яка довкола Тебе.
10Ти володарюєш над несамовиттям моря, коли підіймаються хвилі його, Ти упокорюєш їх.
11Ти потрощив Раґава, як ураженого; міцним раменом Твоїм розпорошив ворогів Твоїх.
12Твої небеса і Твоя земля; світ, і те, що виповнює його, – Ти заснував.
13Північ і південь Ти утворив; Фавор і Гермон Твоїм йменням радіють.
14Міцне рамено Твоє, міцна рука Твоя, висока правиця Твоя!
15Правосуддя і справедливість – спадок престолу Твого; милість та істина передують обличчю Твоєму.
16Щасливий народ, що відає заклик сурми! Вони ходять у світлі обличчя Твого, Господе;
17Йменням Твоїм вони радіють цілий день і у праведності Твоїй будуть піднесені.
18Бо Ти прикраса сили їхньої і приязню Твоєю підноситься ріг наш.
19Бо Господь – щит наш, і від Святого Ізраїлевого – цар наш.
20Одного разу говорив Ти у видінні святому Твоєму і сказав: Я допоміг мужньому, підніс вибраного з народу.
21Я надбав Давида, служника Мого, святим єлеєм Моїм помазав його.
22Рука Моя буде з ним, і рамено Моє зміцнить його.
23Ворог не здолає його, і син беззаконня не завдасть йому утисків.
24Переможу перед ним ворогів його і уражу ненависників його.
25І Моя вірність, і милість Моя з ним, і Моїм йменням піднесеться ріг його.
26І покладу на море руку його, і на ріки правицю його.
27Він буде називати Мене: Ти Батько мій, Бог мій і скеля рятунку мого.
28Я вчиню його первістком, найвищим з-поміж царів землі.
29Навіки збережу йому милість Мою, і заповіт Мій з ним буде вірний.
30І продовжу навіки його насіння, і престол його – як дні неба.
31Якщо сини його залишать закона Мого і не будуть ходити за Моїми заповідями;
32Якщо знехтують настановами Моїми і наказів Моїх не збережуть,
33Навідаю жезлом беззаконня їхнє, і ударами – неправду їхню.
34А милости Моєї не відберу від нього та вірности Моєї не відкину.
35Не відступлюся од заповіту Мого і не відмовлюся од того, що вийшло з уст Моїх.
36Одного разу Я присягнувся святістю Моєю, – чи скажу неправду Давидові?
37Насіння його житиме вічно, і престол його, мов сонце, переді Мною.
38Вічно буде твердий, як місяць, і вірний свідок на небесах.
39Але нині Ти відкинув з презирством, розгнівався на помазанця Твого.
40Знехтував заповітом із служником Твоїм, кинув на землю корону його.
41Зруйнував усі загороди його, учинив руїнами фортеці його.
42Розграбовують його всі перехожі шляхом; він став посміховиськом у сусідів своїх.
43Ти підніс правицю супротивників його, завдав радощів усім ворогам його.
44Ти обернув назад лезо меча його і не зміцнив його на війні.
45Відібрав у нього славу і престол його зруйнував до землі.
46Скоротив дні юности його і покрив його соромом.
47Доки, Господе, будеш утаємничуватися безперестану, і палатиме лють Твоя, мов вогонь?
48Пригадай мій коротенький вік: Для якої марноти витворив Ти всіх синів людських?
49Хто з людей жив і не бачив смерти, визволив душу свою від руки гробу?
50Де ж передніші милості Твої, Господе? Ти присягався Давидові істиною Твоєю.
51Пригадай, Господе, поганьблення служників Твоїх, котре я ношу в надрах моїх від усіх потужних народів,
52Як обмовляють вороги Твої, Господе, як безчестять сліди помазанця Твого.
53Благословенний Господь навіки! Амінь, амінь.